Старший матрос Дмитро Лапочкін на псевдо Лапа віддав життя за Україну 10 листопада 2023 року. Він загинув під час бойового завдання зі знищення окупантів на лівому березі Дніпра в районі села Вірівка на Херсонщині. Морпіху було 30 років.

Дмитро був родом з Одеси. Закінчив Одеський ліцей будівництва та архітектури, де здобув професії маляра, штукатура, плиточника. Більшу частину життя віддав службі в армії. В 2013 році був призваний на строкову службу, потім підписав контракт із 14 ОМБр, служив у танковому батальйоні. Брав участь в АТО. В 2017 році в складі кращого танкового взводу представляв Україну на міжнародних танкових змаганнях «Strong Europe Tank Challenge». Після цього демобілізувався і до початку повномасштабного вторгнення був приватним підприємцем. Захоплювався страйкболом, риболовлею, кулінарією.

25 лютого 2022 року чоловік повернувся на службу та став на захист Батьківщини. Воював у лавах 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Був навідником гармати танка в танковому батальйоні.

За гідну службу боєць був нагороджений такими відзнаками: «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня, «Сталевий хрест», «Золотий хрест», «За військову доблесть», «За поранення».

«Дмитро завжди намагався бути сильним, долав труднощі, навчався, пізнавав цей світ і посміхався своєю чудовою посмішкою. Навколо нього завжди все крутилось. Він мав чудові плани і мрії на майбутнє. Незадовго до повномасштабного вторгнення одружився. Мріяв про діточок і гарну родину. Прагнув до успіхів в бізнесі. Діма був дуже гучним і побратими жартома називали його «Мікрофон». Дуже любив техніку і досконало знав танк. Залюбки допомагав побратимам в ремонті і сам доводив свою бойову машину до досконалості. Любив свою Батьківщину і хотів жити тільки в своїй країні, тому, не вагаючись ні секунди, став на її захист. Самовіддано і сміливо виконував свої обов'язки по знищенню ворога на Херсонському та Донецькому напрямках. Після важкого поранення і одужання повернувся в стрій, бо гордо носив берет морського піхотинця й інакше не міг», – розповіла його мама Ольга Вікторівна.

Поховали морпіха на Західному кладовищі рідного місті.

У нього залишились батьки, брат і дружина.

Пам’ять Дмитра вшанували на Алеї Героїв, парку Шевченка та на меморіальному стенді на вулиці Пастера в місті Одеса.