26-річний розвідник Дмитро Рудь, позивний Мінськ, загинув 10 січня 2023 року поблизу села Водяне на Донеччині. Під час виконання бойового завдання боєць отримав смертельні поранення внаслідок потрапляння ворожого танкового снаряда в його автомобіль.

Дмитро народився в селі Мітлинці Вінницької області. У 2011 році закінчив навчання у Мітлинецькій школі. У 2014-му здобув фах операціоніста з фінансів та кредиту у Брацлавському агроекономічному коледжі ВНАУ. У 2019 році отримав вищу освіту у Вінницькому національному аграрному університеті за спеціальністю «Фінанси, банківська справа та страхування». Після закінчення коледжу працював контролером-касиром територіально-відокремленого безбалансового відділення «ОщадБанку» у Вінниці. Згодом був переведений на посаду старшого контролера-касира касових операції. На вихідні приїздив у рідне село, де допомагав дідусеві займатися фермерством і бджільництвом. Захоплювався полюванням. З березня 2020-го до лютого 2022 року заробляв на життя фермерством і веденням рибного господарства в рідному селі.

У 2016 році чоловік був мобілізований до лав ЗСУ. Брав участь в АТО на Луганщині. Був нагороджений відзнакою «Захиснику Вітчизни». З 26 лютого 2022 року Дмитро знову став на захист України від окупантів у складі ЗСУ. Проходив службу у 59-ій окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка на посаді старшого розвідника-снайпера 2 категорії розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти. Захищав Миколаїв та Миколаївську область, брав участь у звільненні Херсонщини, потім вирушив на Донеччину.

У 2022 році Дмитро був нагороджений медаллю «За зразкову службу».

«Діма з дитинства був непосидючий, сповнений енергії, веселий, усміхнений, з ямочками на щоках. Любив завжди бути першим, бути в центрі подій, щоб без нього нічого не відбувалось. Любив спорт, співи і танці. Там, де був Діма, завжди було весело та гамірно, рух і життя. Діма був щирий і справедливий, з великим відкритим серцем. Таким активістом він був і на війні. Людина-Герой. Порядний, добрий, світлий, чуйний, мудрий, працьовитий, цілеспрямований. Дмитро був не з тих, хто очікував, що країна може зробити для нього, він сам завжди намагався зробити все для України. Безстрашний, відважний і рішучий. Ніколи не боявся смерті. В інтерв'ю для телеканалу «1+1» Діма казав: «Ми на своїй землі і мусимо її захищати, відсіч будемо давати до останнього патрона». Він був патріотом своєї країни. Жив за девізом: «Хто, якщо не я». Кожного дня ризикував життя. Неодноразово був поранений, але, тільки ставши на ноги, знову повертався в стрій. Діма врятув не одне життя – так казали його побратими. Такі люди повертають колесо історії. Дмитро любив Україну. Боровся за Україну. Загинув заради України. Вірний присязі та народові України до останнього подиху», – розповіла його рідна сестра Іванна.

Поховали захисника у рідному селі.

У Дмитра залишились батьки, дружина, донька, сестри, племінник, бабусі, друзі та побратими.