Капітан Дмитро Тарасенко поліг 7 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі міста Зеленодольськ на Дніпропетровщині. Захиснику назавжди залишилось 26.

Дмитро народився в селі Петропавлівка Харківської області. У 2019 році закінчив Харківський національний технічний університет сільського господарства імені П.Василенка за спеціальністю «Електроенергетика». Після випуску, у грудні 2020 року, був призваний на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

З перших хвилин нападу РФ він мужньо боронив Батьківщину. Воював у лавах 14-го зенітного ракетного полку Повітряних сил ЗСУ. Обіймав посаду командира роти. На найважчих напрямках захищав повітряний простір України.

За мужні та самовіддані дії при захисті України офіцер був нагороджений орденом Данила Галицького, нагрудним знаком ЗСУ «За знищення ворожої авіаційної техніки», медаллю «Учасник бойових дій – Ветеран війни», орден «За мужність» III ступеня (посмертно), «Комбатантський Хрест» (посмертно). Також посмертно йому присвоєно звання «майор».

«Діма був дуже життєрадісним юнаком, завжди усміхнений, оптиміст, мав багато друзів. Попри те, що командиру роти трохи більше 20 років, підлеглі солдати, дорослі чоловіки, його поважали. Він був гідним прикладом для наслідування. Командування 14 зенітного ракетного полку вбачало в ньому талановитого, відважного, наполегливого, ініціативного, рішучого та висококваліфікованого командира, який уміло підтримував постійну боєготовність та боєздатність підрозділу. Він професійно та бездоганно виконував свій військовий обов’язок. Дмитро завжди піклувався про свою родину, був прикладом для своїх двох молодших братів. Захоплювався автомобілями, міг полагодити любий прилад, техніку, авто для своєї сім'ї та своїх побратимів. Любив подорожувати, мріяв мати власний дім, виховувати дітей, та війна зламала життєві плани. Діма поряд з нами, він – наш Янгол-охоронець, наш мужній Герой!» – написала його мама Марина.

Поховали Героя на Алеї Слави цвинтаря у Харкові.

У Дмитра залишились батьки, брати і дружина.