Десантник Дмитро Євдокимов, позивний Кант, загинув 29 березня 2022 року в бою поблизу села Тихоцьке, що в Ізюмському районі Харківщини. Захисник отримав смертельні множинні осколкові поранення внаслідок бойових дій. Воїну було 23 роки.

Дмитро народився в місті Тростянець Сумської області. Закінчив Сумський обласний ліцей-інтернат для талановитої та обдарованої молоді. Брав активну участь у Сумській обласній Малій академії наук. Згодом став інструктором патріотичного юнацького табору «Коловрат» на Сумщині, був одним з організаторів фестивалю «З України – в Україну». Мріяв стати істориком, тож у 2016 році вступив на історичний факультет Київського національного університету Тараса Шевченка, де навчався на програмі «Американістика та європейські студії» спеціальності «Історія та археологія». На 3-му курсі взяв акадвідпустку, щоб навчатися в харківському осередку Української академії лідерства. У 2022-му поновив навчання в КНУ.

Коли почалася повномасштабна війна, хлопець був призваний до лав Десантно-штурмових військ ЗСУ. Спочатку служив у 199-му навчальному центрі, згодом потрапив до 95-ої окремої десантно-штурмової бригади. Там обіймав посаду стрільця-зенітника зенітного ракетного взводу.

«Не можу зрадити те, в що вірю і що люблю», – так сказав Дмитро і до загибелі дотримувався своїх слів.

«Він був активною, життєрадісною, завжди усміхненою людиною, готовою завжди допомогти. Для нашого факультету та усієї держави це непоправна, несправедлива, трагічна і болюча втрата, адже такі рани не загоюються ніколи. Любимо тебе, наш друже і сміливий герою! Вічна пам'ять», – написав Давид Давтян.

«У наших серцях і спогадах Дмитро Євдокимов залишиться студентом-істориком, солдатом, який, маючи гострий розум і нестримну жагу до пізнання нового, міг би досягнути будь-яких професійних висот. Але російські окупанти обірвали всі його шляхи. Щира любов до України, яку він носив у серці, відкрила йому одну дорогу – на фронт, захищати країну, в яку вірив, яку любив!» – зазначили в КНУ.

Посмертно солдат Євдокимов Д.В. нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали молодого воїна в рідному місті.

Вдома на Дмитра чекали батьки і брат.