Старший солдат Євгеній Лебедик на псевдо Лебідь загинув 20 березня 2022 року у місті Маріуполь на Донеччині. Під час обстрілу металургійного комбінату«Азовсталь» він отримав смертельне поранення. Тепер воїнові назавжди 26 років.

Євгеній родом із міста Новий Буг у Баштанському районі Миколаївщини. Закінчив школу №1, вступив до Миколаївського аграрного університету на факультет «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності». Під час навчання на третьому курсі хлопця призвали до армії.

Життєвим кредо Євгенія було «стати кращою версією самого себе». До війни займався баскетболом.

У 2016 році Євгеній підписав контракт із 36-ю окремою бригадою морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Служив старшим матросом. У 2020-му підписав контракт із окремим загоном спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. Був оператором БПЛА відділення управління вогнем і маневру підрозділами взводу артилерійської розвідки.

У 2018 році Євгеній отримав відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції». Мав право носити берет морського піхотинця. Із початком повномасштабного вторгнення воїн боронив Маріуполь.

«Син був у захваті від «Азову». Там було побратимство на першому місці. Ось чому вони стримували більше 20 тисяч російського війська, артилерію, авіацію, танки. Там було пекло. Але Женя говорив: «Мам, все буде добре, іди печи хлопцям (племінникам Євгена, – ред.) пиріжки, а за мене не хвилюйся. Я виживу». Просив, щоб нічого не розпитувала. Скинув якось фото – виклав із гільз від патронів «Мам, все добре», а в кінці ще й веселого смайлика.

Коли мова зайшла про деблокаду Маріуполя, я просила сина, щоб вони переодягалися у цивільний одяг і тікали. Женя сказав: «Мам, я військовий, виконую накази командира. Щоб ти мені більше цього не казала. Моя професія – воювати», – розповіла Світлана Лебедик.

20 березня жінка спілкувалася з сином повідомленнями. Після другої години дня Євгеній перестав відповідати. А наступного ранку Світлані зателефонували з патронатної служби. Сказали, що син загинув орієнтовно після 14:30.

«Зараз мене підтримують його побратими. Із 36-ї бригади й азовці. Постійно дзвонять, турбуються. Про війну вони знали ще восени. Женя у листопаді приїжджав у відпустку. Коли їхав назад, сказав своєму племіннику: «Рома, бережи бабусю та маму, бо буде війна». Женя безмежно любив Україну. Багато читав на історичні теми. Був добряком. Обожнював своїх племінників. Задарював їх подарунками. Подавав милостиню безхатченкам, годував бездомних тварин. У майбутньому хотів мати сім’ю та відкрити СТО», – розповіла мама.

Посмертно Героя нагородили орденом «За мужність» III ступеня. А у місті Новий Буг започаткували баскетбольний турнір пам’яті Євгенія Лебедика «Герої не вмирають».

У захисника залишилися батьки, сестра та двоє племінників.

***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.