top of page
Геннадій Удовицький
13 вересня 2022 року
49-річний старший сержант Геннадій Удовицький, позивний Кіпіш, загинув 13 вересня 2022 року, звільняючи від окупантів Херсонщину. В районі сіл Брускинське та Іщенка Бериславського району потрапив під ворожий артилерійський обстріл. Поранення стали смертельними.
Геннадій народився в селищі Онуфріївка Кіровоградської області. Закінчив 8 класів школи та вступив до сільськогосподарського технікуму. Працював на Кременчуцькому автомобільному заводі. Потім влаштувався на Онуфріївський кінний завод, оскільки дуже любив коней. Разом із колегами їздив на змагання з кінного спорту за кордон. Певний час проживав і працював з кіньми у Великобританії. Повернувшись в Україну, з 2008 року зайнявся власним бізнесом – забезпечував район овочами та фруктами з Херсонщини та Мелітополя. До вторгнення працював далекобійником.
У 2014-2017 роках чоловік брав участь в АТО. Пройшов багато гарячих точок та неодноразово був відзначений нагородами. Тож із початком повномасштабної війни, маючи бойовий досвід, Геннадій знову взяв до рук зброю та вирушив захищати Україну. Спочатку був у місцевому ТРО. А з травня 2022-го воював у лавах 57-ої окремої мотопіхотної бригади. Обіймав посаду навідника бойової машини.
«Тато любив Україну та був її патріотом! Мій тато був добрим, щирим, мужнім і хоробрим. Думав лише про інших. Він завжди повчав побратимів, як і що не робити, брав відповідальність на себе, знаходив різні можливості для покращення умов як для побратимів, так й інших людей, захищав справедливість – навіть за шматок масла міг штаб «перевернути», якщо бачив, що там щось приховують. І робив він це все не для себе, а заради інших. Він стільки відпусток і можливостей побути дома хоч 2 ночі втратив. Усіх побратимів намагався відправити до рідних, але жертвував своїми відпустками. Він – великий приклад самопожертви заради інших. Таких, як тато, рідко зустрінеш у наш час. Людина з великої літери. Він віддавав все до останнього, не задумуючись про себе», – розповіла Дарія Громова.
Поховали воїна в рідному селищі.
Вдома на Геннадія чекали мама, дружина, донька, син від першого шлюбу, а також інші рідні та друзі.
Розкажіть про цю історію іншим
Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.
bottom of page