top of page
Геннадій Удовицький

Геннадій Удовицький

13 вересня 2022 року

49-річний старший сержант Геннадій Удовицький, позивний Кіпіш, загинув 13 вересня 2022 року, звільняючи від окупантів Херсонщину. В районі сіл Брускинське та Іщенка Бериславського району потрапив під ворожий артилерійський обстріл. Поранення стали смертельними.

Геннадій народився в селищі Онуфріївка Кіровоградської області. Закінчив 8 класів школи та вступив до сільськогосподарського технікуму. Працював на Кременчуцькому автомобільному заводі. Потім влаштувався на Онуфріївський кінний завод, оскільки дуже любив коней. Разом із колегами їздив на змагання з кінного спорту за кордон. Певний час проживав і працював з кіньми у Великобританії. Повернувшись в Україну, з 2008 року зайнявся власним бізнесом – забезпечував район овочами та фруктами з Херсонщини та Мелітополя. До вторгнення працював далекобійником.

У 2014-2017 роках чоловік брав участь в АТО. Пройшов багато гарячих точок та неодноразово був відзначений нагородами. Тож із початком повномасштабної війни, маючи бойовий досвід, Геннадій знову взяв до рук зброю та вирушив захищати Україну. Спочатку був у місцевому ТРО. А з травня 2022-го воював у лавах 57-ої окремої мотопіхотної бригади. Обіймав посаду навідника бойової машини.

«Тато любив Україну та був її патріотом! Мій тато був добрим, щирим, мужнім і хоробрим. Думав лише про інших. Він завжди повчав побратимів, як і що не робити, брав відповідальність на себе, знаходив різні можливості для покращення умов як для побратимів, так й інших людей, захищав справедливість – навіть за шматок масла міг штаб «перевернути», якщо бачив, що там щось приховують. І робив він це все не для себе, а заради інших. Він стільки відпусток і можливостей побути дома хоч 2 ночі втратив. Усіх побратимів намагався відправити до рідних, але жертвував своїми відпустками. Він – великий приклад самопожертви заради інших. Таких, як тато, рідко зустрінеш у наш час. Людина з великої літери. Він віддавав все до останнього, не задумуючись про себе», – розповіла Дарія Громова.

Поховали воїна в рідному селищі.

Вдома на Геннадія чекали мама, дружина, донька, син від першого шлюбу, а також інші рідні та друзі.

Розкажіть про цю історію іншим

Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.

Інші загиблі

Херсонська область

Допоможіть зберегти пам'ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих:

bottom of page