Бойовий медик Ігор Блинов на псевдо Лінг загинув 3 вересня 2024 року від вибухової травми, надаючи допомогу пораненому побратиму в районі села Новоєгорівка на Луганщині.

Того дня ворог намагався захопити позиції українських військових. Спочатку Ігор виконував прямі обовʼязки – надавав медичну допомогу пораненим, багато хлопців вижили завдяки Лінгу.

Згодом дали наказ і йому йти в наступ. Перші поранені виходили з позиції, Лінг із побратимами прикривали спини хлопцям. Та потім побратим отримав поранення. На Ігоря лягла відповідальність відстрілюватись від ворога й надати допомогу пораненому. Він одразу наклав турнікет, але в той час прилетів снаряд і впав біля них. Лінг загинув. Йому тепер назавжди 31.

Ігор народився і жив у місті Дніпро. У 2015 році закінчив магістратуру Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту за спеціальністю «Олімпійський професійний спорт». Займався футболом, їздив на змагання, був у складі команди «Дніпро-1». У шкільні роки виступав і перемагав на змаганнях з легкої атлетики. Вже згодом збирався з колегами у вільний час, щоби пограти у футбол. Останнє місце роботи Ігоря – підприємство «Інтеркорн» в рідному місті.

Під час повномасштабного російського вторгнення, у травні 2024 року, чоловік став на захист Батьківщини й долучився до ЗСУ. Служив у 3-ій окремій штурмовій бригаді. Був бойовим медиком взводу. Мріяв побудувати військову карʼєру, стати інструктором.

Побратими, яких він врятував, згадують Ігоря з подякою і повагою. Зазначили, що для них він гарний друг, який героїчно прийняв свій останній бій, не злякався і не залишив пораненого. Вони сказали, що завдяки йому залишились живі. Лінг був прикладом для багатьох із них. Був дуже відповідальним, міг підказати і допомогти новим бійцям, виконував і додаткові накази командирів.

«Мій Ігор був дуже веселою і життєрадісною людиною, люблячим чоловіком і найкращим татом для донечки. Гарний та надійний друг, ніколи не відмовляв близьким у допомозі. Для сімʼї був опорою, надійною підтримкою. Не падав духом. Вірив, що всі негаразди можна подолати. Мені дуже не вистачає розмов із ним на кухні, його порад, підтримки. Завжди казав, що ми з донькою в нього найкращі і дуже сильні. Що ми з усім впораємось. Його впевненість передавалась і його рідним. Хотілося б ще хоча б раз побачити його очі, почути голос і слова кохання. Він назавжди в моєму серці. Нам його дуже бракує. Ніщо не вічне в цьому світі, крім нашого кохання…» – поділилася дружина Ірина.

Поховали захисника на Алеї Героїв Краснопільського цвинтаря в Дніпрі.

Вдома на нього чекали батьки, дружина і донька.