Старший солдат Ігор Буренко, позивний Бурий, загинув на полі бою 30 червня 2024 року поблизу міста Вовчанськ Харківської області. Захиснику назавжди залишилося 34.

Ігор народився в селі Рожнівка Чернігівської області. Із 1996 по 2006-й навчався в тамтешній середній школі. Із шкільних років своє життя пов’язував з футболом. Його батько завжди мріяв, щоб син був футболістом. Хлопець брав участь у змаганнях. Школярем грав на чемпіонаті Ічнянського району з футболу в складі команди «Темп», був чемпіоном Ічнянщини. Також грав у складі рожнівської футбольної команди «Рожнівка-Агро».

Після закінчення 10 класу вступив до Броварського вищого училища фізичної культури, а потім навчався в Національному університеті державної фіскальної служби України, де здобув повну вищу освіту за спеціальністю фінанси і кредит. Будучи студентом, завоював срібло на Чемпіонаті України з футболу та отримав звання кандидата в майстри спорту. Далі – допоміг стати чемпіоном району команді «МКК-Сінком» в 2011-му та чемпіоном і володарем Кубка комаді «Динамо-Ічня» – у 2013 році.

Строкову службу проходив у військовій частині А1479, а потім був зарахований на посаду пожежного. Згодом опанував спеціальність військового пожежника. Із 15 травня 2024 року служив у 82-ій окремій десантно-штурмовій бригаді. Обіймав посаду стрільця-помічника гранатометника. Продовжив грати у футбол та здобувати нагороди.

«Ігор настільки сильно любив футбол, що навіть із собою на війну взяв свою футбольну форму», – розповіли про воїна в Ічнянській громаді.

«Ігор мріяв про здорову дружню родину, про власне житло, він завжди говорив: я хочу, щоб у сина було своє гніздечко. Коли у Ігоря був вільний час, він проводив його із сім'єю. Віддавав всього себе синочку, адже для нього син був Всесвітом! Мріяв, щоб синок став великим футболістом. Ще він дуже любив готувати для сім'ї, завжди йому подобалось щось незвичайне. Готування їжі – це була його стихія. Кожні вихідні він дивував нас своїми шедеврами. Він був і є в нашій пам'яті гарним чоловік і прекрасним татом своїх дітей», – написала дружина Олена Буренко.

Удома на захисника чекали батьки, сестра, дружина, син Станіслав і донька Любава.