Капітан Ігор Лєщин, позивний Горець, загинув 14 липня 2022 року під час виконання бойового завдання біля міста Сіверськ, що в Бахмутському районі Донеччини. Захисник отримав смертельні поранення внаслідок ворожого танкового обстрілу. Йому назавжди 49 років.

Ігор народився в місті Дружківка Донецької області. Жив у місті Полтава. У 1994 році закінчив Полтавське вище зенітне ракетне командне училище. Надалі проходив військову службу кадровим офіцером повітрянодесантних військ на посаді командира зенітно-ракетної батареї. Протягом 2006-2012 років очолював ВШР «Сокіл» УБОЗ МВС України в Полтавській області. У 2014-2022 роках з великим внутрішнім задоволенням передавав свій досвід та знання іншим.

На початку повномасштабної війни чоловік поповнив лави Збройних Сил України. Служив у 5-ій батальйонній тактичній групі 81-ої окремої аеромобільної бригади. Обіймав посаду командира зенітно-ракетного взводу. Брав участь у боях на Запорізькому та Донецькому напрямках.

Наказом Головнокомандуючого ЗСУ офіцер відзначений почесним нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» ІІ ступеня.

«У день знайомства з Ігорем я відразу відчула, що це та надійна людина, яка буде поряд зі мною для створення нашої сімʼї. І впродовж 30 років він був і тепер залишається в моїй памʼяті непередбачуваним та наполегливим вчителем, який і надалі, навіть уві сні, допомагає мені просто жити за нас двох заради майбутнього покоління», – розповіла його дружина Олена.

«Він був моїм Всесвітом. Тато вчив жити не стереотипним вихованням, а своєю мудрістю, він був в першу чергу найкращим товаришем, наставником та колосальною підтримкою, яка постійно мотивувала йти вперед. Поруч з ним завжди було найбезпечніше місце усюди, адже коли він був поруч – усі відчували спокій та безпеку. Найголовніша його риса – це щирість, яка була у всьому: у спілкуванні, допомозі, в усіх вчинках. Все своє життя він допомагав людям, вчив їх, рятував їх. Він цим жив і ця жага до героїчних вчинків була у нього в крові», – поділилася донька Ірина.

«Дбайливий та уважний батько. Завжди супроводжував на всіх етапах мого життя. Був як кращий друг, з яким можна випити кави, поспілкуватися на будь-які теми, послухати поради. Його життєвий досвід був настільки насиченим, що допомагав йому швидко дати настанову чи знайти вихід із будь-якої ситуації. Він був цілеспрямованою та досвідченою людиною, найкращим батьком, справжнім другом», – зазначив син Дмитро.

Поховали Героя на Затуринському кладовищі, що біля Полтави.


В Ігоря залишилися брат, дружина, син, донька, інші рідні, друзі та побратими.