Молодший сержант Ігор Пузановський, позивний Алі-Баба, загинув 22 жовтня 2022 року поблизу села Бударки на Харківщині. Під час завдання рухався в автомобілі з боєприпасами, який вистежив ворог та поцілив з ПТУРа. 13 жовтня воїну виповнилося 30 років.

Ігор народився і жив у Києві. Навчався у ліцеї №227 імені М.М. Громова. Здобув освіту за спеціальністю «Холодильна справа» у Національному університеті харчових технологій. Працював холодильщиком на фірмі, з часом перейшов на підприємницьку діяльність. Дуже вправно виконував роботу, на його рахунку більше 300 змонтованих об’єктів: від мережевих магазинів «АТБ» до великих промислових камер зберігання по всій Україні. У планах було розширення власної справи до відкриття компанії. Багато власників бізнесу звертались до нього за допомогою.

У квітні 2022 року чоловік вступив до Збройних Сил України. Був командиром міномету 3-го мінометного взводу мінометної батареї 130-го батальйону 112-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.

«Це велика особистість, лідер, людина з вправними руками і глибоким мисленням, чесний і амбіційний. Про нього є що розказати людям. Зранку – спорт та робота, якою він жив. Мав молоду сім’я, яка була щаслива і будувала своє життя. На війну пішов добровільно. Я тягнула час як могла. Спершу не наважилась виїхати, щоб він не пішов, а пізніше зрозуміла, що все марно, його слова були такі: «Як я потім буду дивитись хлопцям в очі? У всіх є діти. Я зможу, а от інші – ні». Так і було, тільки він переступив поріг військової частини, всі зрозуміли, що хлопець з головою і руками. А потім схід, Харків, міномети і передова. 21 жовтня він став командиром та отримав перше звання, а наступного дня загинув… Військові бачили його новим поколінням лав ЗСУ. Він мріяв про мирне і щасливе майбутнє, автобус на колесах, собаку, трьох дітей, власну справу, крісло-гойдалку та люльку. У кожній могилі похована вся сім’я, бо її більше немає…» – написала дружина загиблого Андріана.

Посмертно захисника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали Ігоря на Південному кладовищі Києва.

У нього залишилися дружина і донька, якій на момент загибелі тата було 2 роки і яка дуже схожа на батька.