Солдат Ігор Пузійчук на псевдо Гарік поліг 8 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Ямполівка, що Лиманському напрямку Донеччини. Захиснику було 36 років.

Ігор народився в місті Санкт-Петербург РФ. У дитинстві переїхав з батьками на Житомирщину, потім – до Києва. Там закінчив школу та Міжрегіональну академію управління персоналом за спеціальністю «Менеджмент». Працював у сфері торгівлі на керівних посадах, зокрема в магазинах побутової техніки: «Фокстрот», «Алло», «Ельдорадо». На дозвіллі любив рибалити, відпочивати на природі, проводити час з сімʼєю.

З перших днів повномасштабного вторгнення Ігор добровільно вступив до лав ЗСУ. Його військовий шлях розпочався в 126-му батальйоні 112-ої окремої бригади територіальної оборони. Згодом він був переведений до 60-ої окремої механізованої Інгулецької бригади. В останні місяці служби воював у підрозділі ударних безпілотних авіаційних комплексів «Vidar».

Упродовж служби боєць був нагороджений медаллю «Ветеран війни – учасник бойових дій», почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест», медаллю «Хрест 60 омбр» та посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

«Ігор був людиною з великим серцем, завжди готовий прийти на допомогу. Він був позитивний та щирий, як магніт, притягував до себе людей. Мій брат був дійсно сміливою людиною. Без роздумів став на захист нашої країни та віддав своє життя за незалежність і свободу України», – розповіла його рідна сестра Катерина.

Поховали військового на Бортничанському кладовищі Києва.

В Ігоря залишились батьки, сестра, дружина, дві доньки, інші рідні та друзі.