Молодший сержант Ігор Сасюк, позивний Гвинтик, загинув 7 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання у селі Роботине Запорізької області. Він переносив зі старого бліндажа боєприпаси. В один із них, що був у руках Ігоря, потрапив уламок зі скиду ворожого безпілотника. Воїн отримав поранення, несумісні з життям.

Ігореві було 34 роки. Народився у селищі Маньківська на Черкащині. Навчався у національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова. Здобув фах вчителя історії. У цивільному житті працював керівником відділення Нової пошти у Києві, потім у магазині «Jusk», згодом мав власний бізнес у галузі активного відпочинку і туризму. У вільний час обожнював ходити з металошукачем, досліджувати історичну спадщину, займався виготовленням аксесуарів з натуральної шкіри.

Під час повномасштабного вторгнення став на захист України, долучившись до складу 118-ї окремої механізованої бригади. Обіймав посаду зовнішнього пілота-оператора. Був командиром відділення. Нагороджений нагрудним знаком «Золотий хрест» та медаллю «Учасник бойових дій».

«Позитивний і добрий, завжди приходив на допомогу друзям. Працьовитий, сміливий та безстрашний. Чудовий товариш, люблячий чоловік і батько. Легендарний у своєму оточенні, один із найкращих пілотів своєї бригади. Він мав найбільше годин польотів згідно з внутрішнім рейтингом, відзначився ювелірними скидами з Matrice. До останнього був вірний присязі і виконував свою роботу якісно і з завзяттям», – розповіла дружина Ірина Сасюк.

Поховали воїна на новому кладовищі селища Оратів Вінницької області, де він проживав.

В Ігоря залишилися дружина, донька, батьки, брат і друзі.