Старший солдат Ігор Свищ, позивний Акела, загинув 6 листопада 2022 року під час ворожого штурму позицій поблизу села Водяне на Донеччині. Життя захисника обірвав мінометний обстріл з боку окупантів. Через три дні йому мало виповнитися 49 років.

Ігор родом із села Рубанівка Херсонської області. Жив на Полтавщині – в селі Корсунівка. Там закінчив школу. Згодом здобув вищу освіту у Полтавському педагогічному університеті імені Володимира Короленка. Працював вчителем історії і географії у Корсунівській гімназії. У вільний час захоплювався туризмом. Був учасником Революції Гідності, воював в АТО.

Під час повномасштабної війни чоловік знову без вагань взяв до рук зброю, щоб захистити свою країну від ворога. Спочатку був у Полтавській ТРО, а пізніше став бійцем 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців ЗСУ. Обіймав посаду старшого стрільця. Воював на Донеччині.

«Патріот, захисник, справжній син України», – зазначила знайома загиблого Леся Паладич.

«Є люди, як свічки, – згорають, відходять у небуття. Є люди, як зорі, вони згасають, а світло, що дали, ще довго мандрує Всесвітами наших душ, нагадуючи кожному про себе. Саме таким був учитель історії Корсунівської гімназії, справжній патріот України Свищ Ігор Петрович. Його щира усмішка, непідробний оптимізм і віра в Перемогу вселяли впевненість у завтрашньому дні. Керуючись почуттям громадянського обов'язку, Ігор Петрович ще у 2014 році добровольцем пішов захищати територіальну цілісність нашої держави. З початком повномасштабної російсько-української війни, не вагаючись, став на захист рідної землі. Світлий образ Ігоря Петровича назавжди залишиться в наших серцях. Царство небесне і вічна пам'ять Герою», – написали на сторінці Корсунівської гімназії.

Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали Ігоря в селі Корсунівка.

Вдома на нього чекали мама, дружина і двоє дітей.