Солдат Іван Фартушняк загинув 15 червня 2022 року внаслідок отриманих травм від вибухів та осколків під час виконання бойового завдання біля села Миколаївка на Луганщині. Воїну був 21 рік.

Іван народився і жив у селі Горбова Чернівецької області. У 2018-му закінчив там школу. Через рік строкову службу у прикордонних військах. У грудні 2020-го демобілізувався та повернувся додому. Працював. У вільний від роботи час любив відпочивати на природі, ходити з братом на риболовлю та полювання, займався спортом. Мріяв та будував плани на майбутнє.

Під час повномасштабного російського вторгнення Іван без вагань вирішив піти на війну та приєднався до лав Збройних Сил України. Служив у 109-му батальйоні 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

«Вечір 15 червня і папірець, в якому сповіщення про смерть Вані, поділило наше життя на «до» і «після». Бог забирає найкращих. Дитино, ти став ангелом. Ти був найкращим сином і братом, ліпшим другом і порадником. Спочатку ти думав про своїх рідних, а потім про себе. Якось він сказав: «Я тут, аби ви там могли жити спокійно і спати ночами, і до того ж, кому, якщо не мені? У братів є сім'ї й діти». Плачуть рідні душі на землі, розриваються серця, плачуть небеса за тобою, мій Ванька. Слів не вистачає описати наш біль, ми завжди будем пам'ятати і любити тебе, наш герою», – розповіла невістка загиблого Анна.

«У бою за нашу свободу загинув наш колега, наш друг Іван Фартушняк. Ми його назавжди запам'ятаємо життєрадісним, світлим, легким. З першого дня повномасштабного вторгнення він був у війську. «Хто якщо не я? Та шо ви переживаєте, мене нічьо не візьме! Та я до вас повернусь!» Ваня перебував у найгарячіших місцях, під Києвом, в Чорнобилі, на Сході України. Загибель нашого Ванічки – велика втрата для нас, колег, для сім'ї та для країни. Герої не вмирають, вони живуть у наших серцях, думках, у своїх звершеннях. Колектив ТОВ «Вест Буковина» висловлює щирі співчуття сім'ї. Ваня, ти назавжди в наших серцях!» – написала колега Катерина Келлер.

Посмертно солдат Фартушняк нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали захисника у рідному селі.

Вдома на Івана чекали батьки, кохана дружина та брати з сім'ями.