top of page
Іван Кутюгов
11 лютого 2024 року
43-річний сержант Іван Кутюгов, позивний Ворчун, загинув 11 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання біля села Водяне на Донеччині. Його життя обірвала ворожа куля.
Іван народився в селі на Херсонщині на узбережжі Каховського водосховища. Він був найменшим з п’яти дітей у родині. Закінчив школу, після чого пішов у армію і дослужився до звання сержанта. Потім працював на різних роботах: охоронником у районній адміністрації, тваринником на фермах, пожежником на атомній станції в Енергодарі.
Свою родину створив дуже рано, йому був 21 рік, а обраниці Надії – 17. Цей шлюб виявився на все життя. Пара виховала двох синів: Івана та Олексія. Іван любив рибалити, їздити з родиною їздити на море, захоплювався садовими рослинами, особливо трояндами. Перед війною разом із дружиною посадили 30 кущів троянд та багато ялинок.
«Він був дуже добрим, турботливим, веселим. Я у 16 років втратила батька, і Ваня зміг його частково замінити. Його дуже любили діти – і свої, і хрещеники-племінники», – розповідає дружина Надія.
Коли почалася повномасштабна війна, Херсонщина опинилася під окупацією. Сім’я вирішила не ризикувати власною безпекою, тому, покинувши все, в серпні 2022-го виїхали до Запоріжжя. Там Іван влаштувався на «Нову пошту».
А в лютому 2023-го отримав повістку та пішов служити. Пройшов навчання, а згодом вирушив боронити Донеччину. Служив у 53-ій окремій механізованій бригаді ЗСУ. Був стрільцем-радіотелефоністом. Влітку також опанував навички снайпера.
«Останнім часом він дуже змінився, став потайним. Раніше ніколи не плакав, а тут – згадував побратимів, ридав. Мав отримати нагороду до другої річниці вторгнення, але не встиг. Він розумів, що додому вже не повернеться, бачив, якої інтенсивності набули бойові дії. Напередодні смерті він зателефонував другу і попросив, коли загине, передати дружині й дітям, що дуже їх любить», – додає дружина.
Іван дуже хотів придбати будинок і машину. В останній розмові з дружиною питав, чи вже знайшла хороший будинок, щоб подобався. Але вона не встигла.
У захисника залишилися дружина, двоє дітей та велика любляча родина.
Розкажіть про цю історію іншим
Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.
bottom of page