Старший солдат Іван Ліхачов, позивний Лихий, загинув 18 грудня 2022 року поблизу села Диліївка на Донеччині. Під час виконання бойового завдання отримав множинні осколкові поранення внаслідок ворожого обстрілу. Захиснику назавжди 34 роки.

Іван родом із села Корналовичі Львівської області. Навчався у Самбірському професійному ліцеї за спеціальністю газоелектрозварювальника. Після одруження, останні 15 років проживав у селищі Рокитне Рівненської області. Певний час працював на Рокитнівському спецкар’єрі, пізніше влаштувався водієм у ДП «Рокитнівський лісгосп», а згодом здійснив свою мрію і став далекобійником. Мав хист до ремонту автомобілів і сільськогосподарської техніки. Мав власний трактор, тому постійно щось переробляв, удосконалював. Дружина завжди жартувала, що гараж для Івана як дитячий садочок, де він бавиться своїми іграшками. У вільний час дуже любив рибалити, в його арсеналі було рибальське знаряддя на всі смаки.

Під час повномасштабної війни чоловік приєднався до Збройних Сил України, щоб захистити свою країну і рідних від ворога. Став воїном 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила. Обіймав посаду водія розвідувального взводу 46-го окремого стрілецького батальйону.

«Іван був найкращим чоловіком, люблячим батьком, гарним господарем, турботливим сином і братом, хорошим вірним другом... Завжди життєрадісний, веселий, був душею компанії», – розповіла його дружина Ірина.

Вона також присвятила вірш загиблому чоловіку:

«А ти пішов у небеса...
Лишив лиш випалену стежку,
Як розривається душа
Цього нікому не розкажу.
Вдягнув доньку в хустину чорну,
І син задуманий стоїть...
Без тебе вже і небо плаче,
І сонце нам не буде так світить...
Ох, як же боляче серденьку,
Як же повірити у це,
Що не прийдеш уже до хати,
Не зробиш й кроку на поріг...
Від туги хочеться кричати,
Кричати так -- щоб небо чуло,
Щоби здригнувся білий світ.
Ти ангел вже і твої крила
Нас обійматимуть з небес.
Молю у Бога, хай дасть сили
Нести оцей важкий нам хрест...
Назавжди ти у нашім серці,
У нашій пам'яті – навік...
Для нас назавжди ти – найкращий тато,
Коханий, любий чоловік».

Поховали військовослужбовця у селищі Рокитному на Рівненщині.

Вдома на Івана чекали дружина, син Дмитро, донька Софійка, інші рідні та друзі.