Молодший сержант Іван Марусик, позивний Барс, загинув 3 лютого 2023 року біля села Червонопопівка на Луганщині. Коли брав участь в евакуації поранених, почався ворожий артилерійський обстріл. Воїну назавжди 22 роки.

Іван народився і жив у селі Кадубівці Чернівецької області. Закінчив Чернівецький ліцей автомобільного сервісу, здобув спеціальність електрогазозварювальника та рихтувальника кузовів автомобілів. Працював на будівництві у Чернівцях. Займався євроремонтами. Цікавився автомобілями, любив природу і тварин. Захоплювався подорожами.

Під час повномасштабного вторгнення Іван воював за рідну країну у лавах Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Служив у 25-й окремій повітрянодесантній бригаді. Обіймав посаду заступника командира бойової машини, навідника-оператора.

«Зростав звичайним сільським хлопчиком. Добрий, веселий, завжди усміхнений, товариський, працьовитий. З повагою ставився до старших, допомагав молодшим. Одружився в перший день війни. З нетерпінням чекав первістка. Мріяв побачити його перші кроки, почути перші слова... Але війна все змінила... Мужньо пішов захищати рідну землю. Навіть думки не мав, щоб якось уникнути цієї місії. Повернувшись з навчання у Великобританії, він з гідністю виконував бойові завдання. Переживав за побратимів, вболівав за Україну. Мріяв про Перемогу і про життя у вільній, незалежній, оновленій рідній країні без московитів. Але так і не дочекався Перемоги. Мав багато планів та ідей, які ми намагатимемося втілити в життя під мирним небом, з якого на нас будеш дивитися ти, мужній Герою, наш Іванку. Після твоєї загибелі наш час зупинився, ми не живемо. Ми ніби перебуваємо в жахливому сні, який не закінчується... Не віримо, що тебе вже не обіймемо. Безмежно любимо, завжди чекаємо. Ти був нашою опорою, порадником і надією. Найкращий син, люблячий онук, прекрасний друг, милий брат, коханий чоловік, наймудріший татусь, щирий українець, вірний побратим, чудовий племінник, сильний хрещений, лагідний дядько... Нам не вистачає твоєї любові, мудрості, доброти.... Ти був нашою надією та гордістю», – розповіла мама загиблого воїна.

Поховали десантника у рідному селі.

В Івана залишилися мама Уляна, тато Анатолій, бабусі Марія та Катерина, брат Олександр, сестра Вікторія, дружина Анастасія та син Максим, який народився у вересні 2022-го.