Іван Панченко загинув 5 березня 2022 року неподалік храму у селі Ясногородка на Київщині. Він разом із протоієреєм Ростиславом Дударенком були на блокпосту, який організували місцеві добровольці. На зустріч їхала російська військова техніка. Добровольці почали стріляти, окупанти відкрили вогонь у відповідь. Усі, хто там був, загинули. Також російський обстріл в Ясногородці того дня відібрав життя Лідії Скляр.

Іванові Панченку було 24 роки. Народився у Києві. Часто приїжджав у гості до бабусі з дідусем у село Ясногородка. Мав середню спеціальну освіту електромеханіка. Протоієрей місцевого храму Ростислав Дударенко допоміг йому вступити в училище, мотивував і підтримував.

«Коли Іванові було 9-10 років, померла прабабуся і тоді наша сім’я познайомилася з Ростиславом. Іван почав прислужувати під час богослужінь у храмі, а згодом став паламарем. Ваня жив церквою, допомогою людям, дуже цінував дружбу з Ростиславом», – розповіла сестра Івана Ганна Романова.

Іван Панченко і Ростислав Дударенко також працювали разом: клали бруківку, асфальт, робили мости.

На дозвіллі Іван захоплювався автомобілями, допомагав їх ремонтувати. Поки був живим тато, допомагав йому з обслуговуванням трактора.

«Брат був веселим, ми постійно дуркували. Він любив дітей. Своїх не мав, тож грався з племінниками. Коли почалася повномасштабна війна, Іван і Ростислав залишалися з прихожанами. Допомагали людям», – сказала Ганна.

Загиблих Івана, Ростислава й добровольців поховали у Фастові на кладовищі. У травні того ж року перепоховали у Ясногородці.

В Івана Панченка залишилися мама, дві сестри, племінники.