Старший солдат Іван Захарук, позивний Захар, загинув 17 лютого 2024 року під селом Пречистівка на Донеччині. Попри безперервні штурми окупантів він не зміг залишити тіло полеглого побратима. Унаслідок прямого влучання артснаряда в бліндаж життя захисника обірвалося.

Іванові було 32 роки. Він народився в селі Мозгове, що в Сумській області. Був сиротою. Із дитинства займався легкою атлетикою. Мав декілька професійно-технічних освіт. Навчався в Сумському державному університеті за спеціальністю «Історія та археологія». Професійно займався спортом, був багаторазовим призером і чемпіоном з панкратіону та змішаних бойових мистецтв, а також майстром спорту з панкратіону.

Впродовж восьми років працював електрозварювальником на підприємстві в Сумах, де і мешкав. У вільний час грав у футбол, волейбол, настільний теніс, обожнював риболовлю.

Під час повномасштабного вторгнення добровільно став до лав Збройних Сил України. Служив розвідником у 58-ій окремій механізованій бригаді. Його неодноразово відзначали грамотами, а також медаллю «За службу у розвідці».

«Ваня був неймовірною людиною, дбайливим чоловіком та справжнім другом, на якого можна було покластися. Попри усі життєві негаразди, важке дитинство, він зберіг доброту у серці, оптимізм, завжди вірив у краще майбутнє. Він був дуже чуйним до проблем інших людей, завжди йшов на допомогу, ніколи не залишався осторонь. Ваня був дуже активним, постійно заряджений енергією та позитивом. Він назавжди в моєму серці…», – сказала дружина Катерина.

Поховали воїна на Алеї слави Ново-Центрального Баранівського кладовища в Сумах.

У Івана залишилися дружина та опікуни.