Старший солдат Костянтин Цокуренко загинув 9 червня 2022 року біля села Тернова на Харківщині. Він отримав вибухову травму під час виконання бойового завдання. Воїну назавжди 34 роки.

Костянтин народився і жив у Запоріжжі. Навчався у школі №39. У 2002 році вступив до радіотехнічного коледжу, а потім – до Запорізького державного технічного університету. Пробував себе у різних професіях, останні кілька років працював оцінювачем в ломбарді. Дуже любив читати – навіть на війні, коли з'являлася вільна хвилинка, читав електронні книги. Захоплювався риболовлею. Любив тварин, мріяв завести собаку. Любив відпочинок на воді – на перше побачення запросив майбутню дружину покататися на каяках. І дуже мріяв створити власну сім'ю – за п'ять днів до повномасштабного вторгнення, 19 лютого 2022 року, одружився. Чекав на первістка.

Під час великої війни, у березні 2022-го, Костянтин став до лав Збройних Сил України. Був розвідником 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Воював на Харківщині. 6 травня 2022 року його бригада була нагороджена почесною відзнакою за мужність та відвагу в боях за Харків на найбільш гарячій ділянці фронту в районі державного кордону України.

«Костя – справжній чоловік: мужній, чесний, принциповий. Я досі не можу вживати слово «був». Ніколи не зможу прийняти те, що більше його не побачу і не почую... Він не тільки коханий чоловік, він ще – мій справжній друг, він – моя сім'я! За 10 днів до Костіної загибелі ми з ним втратили довгоочікуваного сина. Я боюсь навіть уявити, наскільки йому було важко і боляче, але він підтримував мене. Остання з ним розмова по телефону була 05.06.2022 року. Ніколи не забуду його слова: «Тримайся, рідна! Я повернуся і ми разом впораємося з нашим горем». Я не знаю, як справлятися без нього... Зараз мені здається, що без нього я взагалі ні на що не спроможна... Дуже хочеться вірити, що мої хлопчики зараз разом. Я знаю, що Костя – найкращий батько на світі. Люблю вас і дякую, що були зі мною, хоч і дуже недовго... Дякую, мій рідний, що робив мене найщасливішою жінкою! Ти назавжди в моєму серці!» – написала дружина загиблого Ірина.

Посмертно старший солдат Цокуренко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Поховали захисника на Алеї Слави кладовища Святого Миколая у рідному Запоріжжі.

Вдома на Костянтина чекали батьки і дружина.