Старший сержант Любомир Лукач, позивний Лисий, загинув 22 жовтня 2022 року у бою з окупантами біля села Єгорівка на Донеччині внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. 5 жовтня боєць відзначив останній день народження. Тепер йому назавжди 35 років.

Любомир народився і жив у селі Тисменичани Івано-Франківської області. Закінчив місцеву школу. Потім вступив до Івано-Франківського професійного політехнічного ліцею. У 2007 році був призваний на строкову військову службу, був заступником командира взводу. У мирному житті займався фасадними роботами. Брав участь у Революції Гідності.

З початком повномасштабної війни Любомир став на захист України у лавах ЗСУ. Служив у 68-й окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша. Обіймав посаду командира відділення.

«До цих пір неможливо усвідомити і прийняти, що Любомира вже немає.. Дуже важко розказати про нього в двох словах.. Він – усе для мене: моє життя, моє серце, моя опора, коханий чоловік, найкращий татко, а для інших – найкращий син, брат, друг! Він понад усе любив своїх синів, намагався дати дітям усе, чого не мав сам, на все заради них був готовий. Усього в житті досягав сам, ні від кого нічого не чекав. Він був дуже щирий і чесний, не вмів «грати роль», був собою завжди. Безмежно ним пишаюся! Завжди в моєму серці, в моїй голові та моїх молитвах!» – каже дружина Мар‘яна.

«Він був хоробрим воїном, понад усе на світі любив своїх дітей і дружину. Був дуже спокійним, усі хлопці його поважали. Ніколи не ліз у сварки. Виконував усі поставлені задачі, завжди допомагав і підтримував», – додають побратими.

Поховали Героя у рідному селі.

Посмертно Любомиру присвоєно звання «Почесний громадянин Івано-Франківська», а також нагороджено відзнакою «За честь та звитягу».

У захисника залишилися дружина, сини Ілля та Макар, батьки, сестра і брат Петро, який зараз також захищає Україну.