Молодший сержант Любомир Мітреньга загинув 12 вересня 2022 року у бою з окупантами під час наступальних дій під селом Тернові Поди Миколаївської області. Захисник отримав смертельні поранення внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Йому було 40 років.

Любомир народився у смт Великий Любінь Львівської області. У родині було 5 дітей. Навчався у місцевій школі. Згодом став талановитим столяром. Вирізьбував надзвичайно гарні роботи. Бачив красу у простому. Усі рідні та друзі мають його витвори мистецтва: рамки для ікон, різьблені карнизи: гуцульські, класичні, з оленями; підставки, полички, меблі.

Коли почалася повномасштабна війна, чоловік не міг залишитися вдома. Любомир приєднався до лав 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила та вирушив захищати Україну. Пишався своєю службою в армії. Був командиром танку. Весь час заспокоював рідних, коли був на передовій, щоб не хвилювалися. За словами побратимів, коли хтось з них сумував чи мав поганий настрій, Любомир завжди вмів знайти потрібні слова і розрадити, навіть просто розказував анекдоти. Але завжди був мужнім, відважним і нічого не боявся.

«Любчик – так його всі називали. Наш Любчик. Любомир був хорошою людиною, завжди всім допомагав, веселий, жартівливий, компанійський. Мав багато друзів і все був душею компанії. Його всюди було багато. Все мав багато справ і все хотів встигнути зробити. Він все казав, що все буде добре. І на передовій бракує рідних близьких йому серцю людей: дружини, дітей, мами, братів, сестер... У тому останньому бою Любомира ворожа куля потрапила прямо в серце, не даючи жодного шансу на порятунок. Також зі слів хлопців, які вижили, коли почали їх бомбити, Любомир, як командир танку, дав наказ лягти всім на землю. Завдяки цьому деякі побратими вижили, а наш Любчик поліг на віки…» – розповіла двоюрідна сестра полеглого воїна Оксана.

Військовослужбовця поховали на місцевому кладовищі у рідному селищі на Львівщині.

У Любомира залишилися мама, троє братів, сестра, дружина Галина, син Володимир і донька Анастасія.