Військовослужбовець Максим Бурда, позивний Фотограф, загинув 26 січня 2023-го на околиці Бахмута на Донеччині під час виконання бойового завдання. Боєць не дожив чотирьох днів до своїх 26 років.

Максим народився у Ковелі Волинської області. Здобув фах журналіста у Національному університеті «Острозька Академія». Дипломну роботу він присвятив військовій фотографії, чим здивував своїх викладачів, бо тема – рідкісна. Був активістом, громадським діячем рідного міста, співзасновником молодіжного хабу «Ватра – правильний простір», членом Молодіжної ради і партії «Національний корпус». З 2019 року перебував у теробороні. Допомагав волонтерам, Паралельно навчався тактичній медицині, правилам ведення бою. Але головним його захопленням було фотографування. Чоловік вів свій телеграм канал Military photographer, де публікував військові фото, які поширювали офіційні сторінки ЗСУ.

Під час повномасштабного російського вторгнення Максим спочатку був у ТРО, потім став бійцем гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ (в/ч А4638, колишній ССО «Азов»). Славився тим, що вправно керував БПЛА та надавав координати артилерії для знищення ворогів.

«Я не військовий фотограф чи журналіст, я – звичайний військовий. Перш за все, в руках я тримаю зброю, і лише, коли дозволяють умови та ситуація, дістаю фотоапарат. У цивільному житті, будучи весільним фотографом, який вдень танцює з нареченими, а вночі ретушує фото, я ніколи не тішив себе ілюзіями, що війна, яка тривала на Сході, не торкнеться усієї країни. У 20-их числах лютого я замовив собі плитоноску, мої колеги відверто не розуміли це і радили, купити щось до фотоапарата. Та вже тоді я знав, що точно не буду серед тих, хто стоїть у черзі на виїзд за кордон», – писав про себе Максим.

«Неймовірно талановитий фотограф, чиї фото публікували ЗСУ, світлинами якого захоплювалися тисячі людей з усієї країни. Він обрав шлях Героя України. Одного разу сказав мені: «Я хочу, щоб ти завжди відчувала, що поруч чоловік, який готовий за тебе віддати своє життя». Я відповіла: не треба життя, навіть і не думай. Але він завжди був максималістом у всьому. Він мав найвищі моральні цінності, які притаманні одиницям. Завжди був готовий допомогти кожному, віддати останнє, часто забуваючи про власні потреби. Він завжди жив, живе і житиме в наших серцях. Він назавжди залишиться моїм Героєм, який кохав мене так, як ніхто», – розповіла кохана загиблого Марія.

Поховали воїна у рідному Ковелі.

У Максима залишилися батьки і кохана.