Солдат Максим Чомоляк загинув 9 листопада 2022 року біля села Бологівка Куп'янського району Харківщини. Він отримав смертельні поранення внаслідок підриву автомобіля на протитанковій міні, закладеній на шляху до взводного опорного пункту. Герою було 36 років.

Максим Анатолійович народився в сім’ї педагогів у селі Руські Комарівці Закарпатської області. Навчався у місцевій школі. Потім закінчив біологічний факультет Ужгородського національного університету. Працював провідним фахівцем у Закарпатському територіальному центрі карантину рослин, обласній фітосанітарній лабораторії.

За словами близьких, чоловік був серйозним, розумним, вдумливим, чудовим фахівцем та надзвичайно доброю і справедливою людиною, щирим, розважливим, справжнім патріотом України. Дуже любив природу і дітей, особливо – свою племінницю Олександру, доньку молодшого брата. Максим захоплювався туризмом. Разом із дружиною подолали всі вершини і полонини Карпат. Займався спортом, тому здобув другу вищу освіту на факультеті здоров’я та фізичного виховання УжНУ. Проєктував і розробляв спортивні тренажери. Його мрією було відкрити власний тренажерний зал. Навіть на війні він знаходив час для тренувань не лише для себе, а й залучав до цього і своїх побратимів.

Під час повномасштабного вторгнення Максим без вагань змінив фах та став військовослужбовцем. Долучився до лав добровольців і служив у 101-ій окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Обіймав посаду стрільця стрілецької роти 68-го окремого батальйону.

«Максим був порядним та дисциплінованим побратимом. Мав позитивну харизму, щиро переймався справами взводу та допомагав усім. Вирізнявся відповідальністю. Було надзвичайно боляче дізнатися про смерть Максима. День його загибелі припав на наступний ранок після повернення з першої відпустки до своїх рідних. Пам'ятаємо та шануємо довіку», – розповів його побратим Павло Величко.

«Максим був світлим хлопцем, добряком зі щирим серцем. Він дуже поважав своїх побратимів та у жодному разі не хотів нікого з них підвести. Ми запам'ятаємо його позитивну харизму та енергію назавжди. Зі смертю Максима Україна втратила гідну людину, що любила світ та віддала з любові до людей найцінніше», – додав побратим Владислав Туряниця.

Поховали воїна в рідному селі.

У Максима залишилися батьки, молодший брат, дружина, а також інші рідні, друзі та побратими.