Старший лейтенант Максим Галака на псевдо Макінрой поліг 24 липня 2023 року поблизу села Кліщіївка на Донеччині. Він потрапив під мінометний обстріл на позиціях, куди виводив свій підрозділ. Великий уламок влучив під бронежилет Максима. Побратими намагалися його евакуювати, але завадив обстріл. Тепер офіцерові назавжди 51.

Максим народився і жив у Києві. У 1993 році закінчив Київське вище інженерне радіотехнічне училище протиповітряної оборони. Згодом здобув юридичну освіту у Київському національному університеті імені Т. Шевченка. У 2013 році почав працював на «Новій пошті» заступником начальника відділу з інформаційної безпеки, а згодом став менеджером систем з інформаційної безпеки відділу інформаційних технологій у «НП Глобал».

Багато читав, захоплювався виноробством, досліджував українські крафтові вина. Любив свого собаку, лабрадора Шерлока, займався його дресируванням. Часто ходив на риболовлю. Декілька років був донором крові для дітей в «Охматдиті». Любив подорожувати та дуже багато гуляв пішки.

Коли почалась повномасштабна війна, Максим одразу пішов записуватися до ТРО. Але через брак вільних місць та зброї до тероборони він так і не потрапив. Тоді чоловік почав допомагати Україні як фахівець із інформаційної безпеки: захищав український простір від ворожих ddos-атак та допомагав інформаційно атакувати ворожу інфраструктуру.

Зрештою в січні 2023 року чоловік таки потрапив до війська. Максим пройшов підготовку та навчання у Національній академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. А потім став командиром інженерно-саперного взводу 22-ї окремої механізованої бригади.

Посмертно офіцера відзначили почесним нагрудним знаком «Комбатанський хрест» та медаллю «За звільнення Кліщіївки – 2023».

«Освічена, порядна та чесна людина. Люблячий тато, чоловік та найкращий друг», – так описала Максима його дружина.

Поховали воїна на Південному кладовищі села Віта-Поштова під Києвом.

Вдома на нього чекали мама Єлизавета Олександрівна, дружина Тетяна і донька Ксенія.