Молодший сержант Максим Кукліновський, позивний Чопер, загинув 28 лютого 2022 року під час бою в селі Ольшана Прилуцького району Чернігівської області. Захиснику було 27 років.

«Я знав Макса лише чотири дні. 28 лютого нам наказали їхати в Ольшану, там мала йти російська колона. Нас приїхало 23 людей, а колона виявилася дуже великою: понад 170 одиниць техніки, самі танки. Комбат попросив нас затримати її хоча б на годину: підбити перший танк і відходити. Ми зробили засідки в лісосмузі біля дороги. Макс пішов в самий її край. Перший танк ми тоді підбили, колону затримали. Почали відходити, але танки, що йшли позаду, стали обстрілювати цю лісосмугу. Перший постріл по Максу прилетів», – розповів побратим Валерій Судика.

Максим народився в селі Мар’янівка Житомирської області. Був наймолодшим у родині. Після школи працював на місцевому склозаводі. Потім служив строкову, а після неї підписав контракт із ЗСУ. Це співпало з початком війни на сході України. До 2018 року був у АТО. Воював на Донеччині.

Після закінчення контракту Максим повернувся додому. У 2019-му одружився. А в березні 2020-го в нього народився син Ілля.

«Максим дуже хотів власних дітей. Він бавився з племінниками, а їх у нього шестеро. І діти його любили, навіть чужі йшли на руки. Таким він добрим, веселим був… Коли народився Іллюша, Максим багато часу йому приділяв. Тільки два роки встиг побути з сином», – поділилася мама Наталя.

У вільний час чоловік обожнював риболовлю. На свята та у вихідні готував на мангалі плов та уху для всієї родини. Був дуже доброю, відповідальною, чуйною людиною. Мав організаторський талант.
Після одруження Максим з батьком та братом ремонтували будинок дідуся, який той залишив йому у спадок. Перед Різдвом у 2022-му він нарешті перебрався туди з дружиною та сином. А в лютому прийшла повістка. Максим служив у 54-му окремому розвідувальному батальйоні імені Михайла Тиші.

«Ми до війни з Максимом працювали на склозаводі в одній зміні. Разом ходили на роботу та з роботи. Нас Іллюша зустрічав завжди. А коли вже Максим загинув, то хлопчик ще довго ходив до брами. Ми навіть не могли зрозуміти якийсь час, чого він туди йде. А потім невістка забирає його, а він кричить: «Татко, татко», а татка вже немає… Зараз ми приїжджаємо на кладовище. Іллюша цілує фотографію, гладить, каже, то мій тато. Він дуже схожий на Максима і за зовнішністю, і за характером», – розказує мама.

Тіло Максима Кукліновського привезли додому 6 березня і поховали на місцевому кладовищі. На місці загибелі в Ольшані побратими встановили пам’ятний знак.

Посмертно захисник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

У 2024 році в школі, де навчався Максим, відкрили меморіальну дошку на чого честь.

У захисника залишилися дружина, син, батьки, брат, сестра та племінники.