Старший солдат Максим Левківський, позивний Лео, загинув 1 жовтня 2023 року в районі міста Красногорівка на Донеччині. Під час бойового завдання зазнав смертельних поранень внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу з боку ворога. Захиснику було 27 років.

Максим народився в селі Велика Мотовилівка Київської області. У 2015-му закінчив Київське вище професійне училище залізничного транспорту імені В.С. Кудряшова, здобув професію слюсаря з ремонту рухомого складу. Тоді ж 18-річним вирушив боронити рідну землю в зону АТО. В армії отримав кваліфікацію механіка-водія БМП III класу. Через кілька років повернувся до мирного життя. Працював у меблевій компанії «Віяр».

З початку повномасштабного вторгнення Максим знову став на захист України. Був командиром розвідувального відділення-командиром машини розвідувального взводу Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького, що у складі ЗСУ.

За час служби боєць був нагороджений відзнаками «За участь в Антитерористичній операції», «За життя – на смерть», «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня, «За зразкову службу», «За зразкову службу у ЗСУ», «Ветеран війни», «Учасник АТО», нагрудним знаком начальника Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».

«Мій чоловік – мій Герой. Він був справжнім патріотом і вкладав весь сенс у цей термін. Він був справжнім чоловіком, з яким нічого не страшно, і справжнім батьком – прикладом для своїх дітей: Єви та Марійки. Він був вірним своїй Батьківщині до останнього і безмежно любив свою сім'ю, тому боровся за волю і свободу нашої держави заради нашого майбутнього. Він, як і всі ми, мав мрії і будував плани на майбутнє, але вони залишились там – на полі бою з його останнім подихом. Герої справді не вмирають, вони живуть у наших серцях», – поділилася дружина загиблого Тетяна.

Поховали воїна у рідному селі. Там на його честь перейменували вулицю Васильківську.

У Максима залишилися батьки, брати, кохана дружина і дві доньки.