Солдат Максим Томенко, позивний Таран або Том, прийняв свій останній бій 8 травня 2022 року біля села Павлівка, що під Волновахою на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, зазнав смертельних вибухових травм та осколкових поранень. Близько місяця воїн не дожив до 27 років.

Максим – уродженець і житель селища Куп'янськ-Вузловий Харківської області. Закінчив Харківський коледж залізничного транспорту і здобув професію помічника машиніста. Працював за фахом в Укрзалізниці.

У 2015 році проходив строкову службу в Одесі. У 2021 році його призвали на перепідготовку, після закінчення якої вирішив піти на контрактну службу до ЗСУ. У грудні 2021-го Максима направили в місто Волноваху на Донеччині, де він і зустрів повномасштабне вторгнення.

Максим служив старшим стрільцем штурмової роти 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха.

«У березні 2022 року Волноваха була окупована, йому – контуженому з посіченими осколками ногами – вдалося вийти з ворожого оточення. Потім потрапив у шпиталь в Дніпрі, де проходив реабілітацію. Трохи підлікувавшись, одразу вирішив повернутися на війну, сказавши: «Мамо, після Волноваського пекла я безсмертний». Повернувся до своєї бригади, яка на той час вела бої біля міста Вугледар... Максим усе життя мріяв стати військовим. Був дуже відповідальним, чемним, добрим. Для друзів – душею компанії та вірним товаришем. Я пишаюсь своїм сином, його незламністю і патріотизмом», – зазначила мама загиблого Тетяна.

«Максим був порядною, відповідальною, надійною людиною», – додала його двоюрідна сестра Наталія.

За мужність і відвагу, самовіддані дії, виявлені у захисті свободи, незалежності та територіальної цілісності України 31 жовтня 2022 року військового посмертно нагородили медаллю «За військову службу України».

Захисника поховали на Краснопільському кладовищі у Дніпрі, а потім перепоховали на Алеї Слави рідного селища.

У Максима залишилися батьки, родина, друзі та побратими.