Солдат Микола Білоус, позивний Старий, загинув 12 липня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі села Дементіївка Харківської області. Напередодні 57-річний захисник вирушив на завдання, близько 03:00 год ночі українські військові потрапили у ворожу засідку. У результаті цього бою не стало Старого.

Микола народився у місті Буринь Сумської області. Закінчив місцеву школу. Довгий час працював у Буринській центральній районній лікарні водієм, а потім механіком. Любив їздити за кермом, був безвідмовним другом. Деякий час заробляв на ремонтах квартир. Обіцяв, що як піде на пенсію, купить маленького собаку і буде вигулювати її разом з онукою. Це, мабуть, єдина обіцянка перед своєю родиною, яку він не виконав.

24 лютого 2022 року Микола був у Києві, працював на будівництві. А вже за 4 дні чоловік вирішив записатися до територіальної оборони . Сказав дружині: «На війні діти гинуть, а я в квартирі не сидітиму». Обіймав посаду водія, майже 4 місяці проходив навчання у Києві. Ніколи не скаржився. Після кожного чергування, навіть пізно вночі, телефонував дружині. Говорив друзям: «Вона не спить – чекає».

3 липня підрозділ Старого вирушив на Харківщину. Чоловік мріяв після виконання завдання приїхати додому та привезти внучці шоколадного зайця.

11 липня зателефонував востаннє дружині і сказав: «Ми з тобою не прощаємося. Зателефоную за тиждень-півтора». Але вночі 12 липня Старий загинув. Як згадували побратими, тяжкопоранений він продовжував вести бій. Так і помер з автоматом у руках.

Через постійні ворожі обстріли тіло Миколи змогли забрати лише на 9 день після його загибелі. Поховали його у рідному місті Буринь.

«Він був справжнім чоловіком. З усіма негараздами я завжди поспішала до нього. І тільки він міг так спокійно говорити: «Не переживай. Головне, що в нас усе добре». І всі проблеми ставали не такими вже й великими», – розповіла дружина Світлана.

Вдома на Миколу чекали дружина, сини Олександр та Ярослав, а також улюблена 4-річна онучка Аріна. Дівчинка мріє стати солдатом ЗСУ, як і її дідусь.