50-річний Михайло Крисюк загинув 2 червня 2023 року поблизу селища Дружба, що на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, отримав смертельні поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу.

Михайло Васильович народився в селищі Степань Рівненської області. Навчався в місцевій школі. Закінчив Радивилівське професійно-технічне училище №26, де здобув кваліфікацію оздоблювальника деревообробного виробництва, верстатника. Працював столяром, пізніше – машиністом котелень в ОЗ ЗСО «Степанський ліцей». Завжди підтримував здоровий спосіб життя та загартовувався, взимку обливався крижаною водою. Любив проводити спільний час із сім’єю та відпочивати на природі.

Із початком повномасштабного вторгнення чоловік поповнив лави захисників. Михайло служив у 60-му батальйоні «Поліські вовки» 104-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Обіймав посаду кулеметника.

«Наш тато був найсвітлішою людиною, яку я знала. Він був надзвичайно добрим, мав золоті руки та завжди всім допомагав; був справжнім другом, який виручить в будь-якій ситуації. З перших днів війни тато став на захист своєї країни та сім’ї. Навіть перебуваючи на службі, завжди піклувався про нас; намагався знайти час, щоб написати чи подзвонити. Він ніколи не скаржився, що йому тяжко, завжди запевняв, що в нього все добре та говорив, що йому головне, аби все добре було у нас. Його запам’ятали усміхненим, справедливим та щирим, тато був людиною слова. Всі, хто знав мого батька, завжди згадують його тільки хорошими словами. Люблячий чоловік, найкращий батько і турботливий син. Нам його дуже не вистачає. На превеликий жаль, війна забирає найкращих», – розповіла Наталія Крисюк.

Поховали воїна в рідному селищі.

У Михайла залишились мама Марія Дмитрівна, кохана дружина Оксана, син Тарас, доньки: Наталія, Ольга, Юлія, а також рідні, друзі та побратими.