Старший сержант Михайло Попов, позивний Брат, загинув 8 травня 2022 року в Маріуполі Донецької області. Коли перебував на території заводу «Азовсталь», російські окупанти скинули туди протибункерну бомбу. Тоді в бункері загинуло багато людей. Серед них – і Михайло. Він не дожив тижня до свого 24-го дня народження.

Михайло народився в селі Урзуф Донецької області. Після закінчення школи вступив до Маріупольського морського ліцею. Мріяв стати моряком. Але у 2017 році вирушив вступити до лав захисників. Став бійцем Окремого загону спеціального призначення «Азов», в/ч 3057. Обіймав посаду снайпера. Був майстром спорту з дзюдо та греко-римської боротьби. Мріяв про сім’ю та дітей.

Коли 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення, Михайло відправився на захист Маріуполя. Разом із побратимами мужньо тримав оборону міста.

«Ми були дуже близькі, багато чого розповідали одне одному, ділились своїми секретами. Він був дуже усміхненим хлопцем, побачити його в поганому настрої вдавалось не так часто та й не кожному. Завжди був готовий всім допомогти, сильний, мужній добрий, веселий, справедливий – у ньому було багато класних якостей. Мав багато друзів, у спілкуванні в нього ніколи не було проблем. З початком повномасштабного вторгнення він відправився на оборону Маріуполя. Навіть тоді записував мені відео з посмішкою, заспокоював, що все буде добре, ми обов’язково переможемо і скоро зустрінемось. На зв’язок виходив не дуже часто, десь раз на три дні, тому що багато працював. Я йому скидала наші старі фотографії, щоб хоч якось підтримувати. Він розбив телефон і виходив на зв’язок ще рідше, з телефону нашої спільної подруги, яка була теж на «Азовсталі» і загинула з ним в тому ж бункері. Я дуже за ним скучила, він дуже часто сниться мені, ці сни – єдине, що залишилось. Спогади, сни та фотографії…», – написала сестра Ірина Божко.

«У мого синочка було багато друзів. Міша був дуже добрим, любив життя. Планів мав багато. Мріяв одружитися та виховувати сина…» – розповіла Надія Бойко.

Посмертно Михайло нагороджений орденом «За мужність» II ступеня.

У воїна залишилися мама, брати, сестри, бабуся з дідусем, інші рідні, друзі та побратими.