20-річний молодший сержант Михайло Шиш, позивні Хілл і Відьмак, загинув 12 листопада 2023 року в районі Серебрянського лісу на Донеччині. Під час ворожого обстрілу позицій він надав побратиму першу медичну допомогу і разом з ним потрапив під танковий артилерійський обстріл Зі слів побратимів, Шиш надавав професійну медичну допомогу та неодноразово виносив з поля бою побратимів, завдяки своїй фаховості він врятував багато життів.

Михайло Миколайович народився в місті Дубровиця Рівненської області. У 2020 році закінчив Дубровицький НВК «Ліцей-школа». Цікавився хімією, біологією, любив досліджувати навколишній світ, вчився допомагати людям як майбутній медик. Багато читав, займався баскетболом, майстерно грав на гітарі. Після школи вступив до Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського, де встиг провчитися лише 2 курси.

Але все змінилося під час повномасштабного вторгнення. 13 липня 2022 року хлопець пішов добровольцем у 104-ту окрему бригаду територіальної оборони ЗСУ. Був бойовим медиком. Мав позивний Хілл. Під час військової відпустки Михайло вступив на заочну форму навчання до Рівненського державного гуманітарного університету на спеціальність «Психологія».

29 травня 2023 року він перевівся до 1-ої окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна, що в складі ЗСУ. Служив бойовим медиком взводу у 516-му батальйоні. Взяв новий позивний – Відьмак.

За особисту мужність, відвагу та воїнську вправність у захисті Батьківщини боєць був нагороджений нагрудним знаком «За бойові заслуги».

«Михайло був доброю, щирою, розумною людиною, завжди був у гарному настрою та зберігав оптимізм, завжди прагнув усім допомагати і дуже боявся когось образити. Він був позитивним компанійським хлопцем з гітарою, у нього було дуже багато друзів у різних містах. Йому було лише 20 років… Усе життя було попереду. Весь світ був відкритий для цього світлого та талановитого хлопця. Він обрав шлях воїна. Шлях захисника України», – розповіла його мама Наталія Анатоліївна.

Поховали Михайла на Алеї Слави цвинтаря рідного міста.

У нього залишилися мама, рідні, багато друзів і побратимів.