Старший солдат Микола Аганін, позивний Матрос, загинув у ніч на 29 липня 2022 року в Оленівці Донецької області. Російські військові стратили його разом з іншими побратимами в колонії, підірвавши один із бараків. Захиснику був 61 рік.

Микола народився в селі Порохня Новоазовського району Донецької області. Здобув середню спеціальну освіту за професією електрогазозварювальника. Разом із дружиною виховував трьох дітей. Радів онукам. А їх – шестеро. І всі – хлопці. У 2015 році, після окупації рідного села, родина переїхала до Маріуполя.

«Батько був щирою, неконфліктною людиною, гарним співрозмовником, чуйним і люблячим чоловіком, батьком і дідусем. Захоплювався риболовлею», – розповідає донька Марина.

У 2016 році чоловік потайки від рідних підписав контракт зі Збройними Силами України. Пішов служити у 54-ту окрему механізовану бригаду.

«Я йду, щоб моїм дітям і онукам не прийшлось дізнатися, що таке війна», – говорив Микола.

А з перших днів повномасштабного вторгнення чоловік приєднався до «Азову». Був старшим кулеметником. Разом із побратимами боронив Маріуполь. У травні 2022 року за наказом вийшов у полон.

«Востаннє ми розмовляли 13 липня 2022 року. Тато натякнув, що скоро повернеться, мовляв, його обіцяють обміняти. Ми навіть уявити не могли, що може статися таке жорстоке вбивство військовополонених», – додала донька.

Микола Аганін нагороджений медаллю «За участь в антитерористичній операції», нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» III ступеня, почесною відзнакою 54-ї окремої механізованої бригади «Хрест 54 ОМБР», медаллю «За розмінування» та посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали захисника в Києві на Алеї Слави на Берковецькому кладовищі.

Вдома на Миколу чекали дружина, троє дітей і шестеро онуків.

***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героя спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.