Солдат Микола Полюляк поліг 10 травня 2022 року в районі села Павлівка на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, отримав смертельні поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Захиснику назавжди 37.

Микола Миколайович народився в місті Кам’янець-Подільський Хмельницької області. Закінчив Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Був за фахом фізиком. Працював керівником цеху в рідному місті, на підприємстві в Івано-Франківську, в ІТ-сфері у Хмельницькому. Проте найбільшою його пристрастю був сноубординг, тож врешті чоловік став інструктором у гірськолижному комплексі в Драгобраті.

Коли почалася повномасштабна війна, чоловік без роздумів пішов на фронт. Не маючи бойового досвіду, він був сповнений рішучості захищати Батьківщину від російських окупантів. Так він опинився в 68-ій окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша та вирушив боронити Донеччину.

«Загинув мій єдиний брат Микола. Він був мені двоюрідним, але я завжди це заперечував, бо вважав його ріднішим за рідного. До війни він був далеким від армії, зате був хорошим сноубордистом і пішов на війну добровольцем. Коля – велика частина мого життя, саме він навчив мене кататися на дошці, ми сплавлялися з ним на байдарці і це були прекрасні дні, найкращі... Він загинув за всіх нас. Біль і рана буде вічна. Я ніколи тебе не забуду, брате. Вірю, що ти завжди з нами», – написав Олесь Навроцький.

Посмертно Миколу Полюляка нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали воїна на Алеї Слави центрального кладовища в місті Кам’янці-Подільському.

У захисника залишилися батьки, сестра, рідні, друзі та побратими.