Командир батальйону майор Микола Сенькевич, позивний Генерал Балу, загинув 29 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі села Петропавлівка Купʼянського району Харківщини. Отримав смертельні поранення внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. 6 жовтня захиснику виповнився 31 рік.

Микола народився в місті Шепетівка Хмельницької області. Виріс в селі Яблунівка. У 2008-му закінчив Манятинську середню школу, через два роки – Славутський ліцей-інтернат, де навчався за історико-правовим профілем. У 2015-му отримав вищу освіту на юридичному факультеті Національного університету «Острозька академія». Паралельно здобував освіту в Рівному при Національному університеті водного господарства та природокористування, де також закінчив військову кафедру. Любив рибалити, жартувати, грав в команді КВК при академії, любив грати в гру «Стратегія» та інші. Мріяв про власний дім, кота мейн-куна та німецьку вівчарку.

2016 року чоловік підписав контракт із ЗСУ. Був призначений на посаду командира механізованого взводу 14-ої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Там виріс професійно: до посади командира батальйону. Брав участь в АТО/ООС. У 2017 році був поранений у Станиці Луганській. У 2022 році в Макарові отримав травми в результаті авіаудару та втратив багато побратимів після того, як їм вдалося зупинити ворожу колону бойової техніки та не дати окупантами зайти в Київ. Після відновлення вирушив на Куп’янський напрямок, де брав участь у стримуванні російської агресії.

У 2022 року офіцер був нагороджений медаллю «За військову службу Україні» та орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

«Людини, більш відданої свої справі, я не зустрічала в житті. Вірний чоловік, надійний друг, опора та підтримка всій великій родині. Людина з великої літери, що все своє життя поклала на захист народу України та її цілісності. Людина-любов», – сказала дружина офіцера.

«Дуже любив своїх побратимів, був чуйний і мав велике серце, завжди підтримував кожного, хто звертався по допомогу. Не любив лицемірства, поважав справжню дружбу, любив своїх рідних, намагався оберігати їх», – додали близькі.

Поховали Героя на «Новому кладовищі» у місті Славута Хмельницької області, де він жив із родиною.

Вдома на Миколу чекали мама Тетяна, брат Олександр, дружина Надія, сини Кирило та Микола, доньки-двійнята Марійка і Даринка.