Микола Шевченко помер у лікарні в Чернігові 10 березня 2022 року. За 5 днів до того у будинок, де він жив із дружиною, влучив снаряд. Сталася пожежа. Подружжя вибралося з дому, діти відвезли їх до лікарні. В обох були контузії.

Миколі було 86 років. Він мав проблеми з серцем і потребував специфічних ліків. Вдома запас був, але згорів разом із будинком. У лікарні потрібних медикаментів не знайшлося. Від пережитого стресу під час обстрілу та нестачі ліків чоловік помер.

Микола Шевченко народився у селі Лосинівка на півночі Чернігівщини. Дитиною пережив Другу світову, на фронті загинув його батько. Коли Микола мав 11 років, через хворобу померла і мама. Відтак зростав із тіткою.

Після школи поїхав працювати на Урал (РФ). Потім служив в армії, а після служби повернувся в рідне село. Відбудував хату, одружився.

Микола працював у колгоспі, а потім на місцевому торфобрикетному заводі. На початку 2000-х донька Надія забрала його з мамою до себе в Чернігів. Жили на одному подвір’ї в мікрорайоні Бобровиця, що на півночі міста. Надія з родиною – в основному домі, а в батьків був окремий будиночок.

Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, донька з рідними ховалися від обстрілів у погребі. Батьки спускатися не хотіли, для них це було важко.

Бобровицю російські військові регулярно обстрілювали з артилерії та знищували бомбами. 5 березня 2022 року снаряд прилетів у маленький будинок, де були Микола з дружиною. Влучив у дах…

«Ми почули вибух, виглядаємо з погреба – дім палає. Кинулися до хати, уже й батьки виходять. Ми їм допомогли, відвезли в лікарню. Зрештою, мамі вдалося вижити, а тато помер», – сказала Надія.

Миколу Шевченка поховали за два тижні після смерті на старому цвинтарі Забарівка, що в Чернігові.

«Тато багато років тяжко працював, особливих захоплень не мав. Уже коли я забрала батьків до себе, то він плів кошики з лози: комусь продавав, комусь так дарував. Сам на луг за лозою їздив. А як отримував пенсію, відкладав усім онукам на подарунки, дні народження. Отаким він у нас був», – сказала Надія.

У Миколи Шевченка залишилася дружина, двоє дітей, троє онуків і троє правнуків.