Старший солдат Микола Зайченко, позивний Заяць, загинув 3 травня 2023 року поблизу міста Кремінна на Луганщині. Виконуючи бойове завдання, потрапив під ворожий обстріл з «Градів» та отримав смертельні поранення. Захиснику було 30 років.

Микола народився в селі Струтин Львівської області. Закінчив Золочівський коледж Львівського НАУ. Працював будівельником. Обожнював музику. Захоплювався кулінарією та любив готувати смачні страви, що в нього добре виходило.

З початком повномасштабного вторгнення чоловік добровольцем пішов на фронт. Служив у 125-ій окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Був кулеметником.

«Микола був для мене невимовно щирим і добрим, віддав би останнє. Завжди усміхнений. Останній дзвінок був за годину до загибелі. Я казала, щоб берег себе, а він у відповідь: «Сестричко все буде добре…». Микола був справжнім воїном, патріотом, гідно ніс службу і виконував обов'язок щодо захисту Батьківщини. Його побратими згадують його як людину, біля якої завжди було весело, бо вмів скрасити побут і будні війни. Він часто казав: «Мені байдуже, куди йти, які завдання виконувати, головне, щоб разом зі своїми хлопцями». Навіть з відпустки приїхав завчасно, бо переживав, щоб інші теж могли побувати вдома. Ніколи не піддавався паніці чи страхові, мав власну думку і вмів її відстояти. Він легко знаходив спільну мову з побратимами і з цивільними. За кілька тижнів на сході вже мав знайомих по всій окрузі і міг дістати все, що було потрібно – від смачного печива до генератора і палива. У нього було велике щире серце, на нього завжди можна було покластися – і в побутових справах, і під час виконання бойових завдань. Він готував вишукані домашні страви і влучно стріляв з МК-19, прикриваючи хлопців, які потрапляли під обстріли. Не можемо передати, яка пустка нам залишається, яке горе прийшло у нашу родину», – написала його сестра Юлія.

Поховали воїна у рідному селі біля батька.

У Миколи залишилися мама, сестра, дружина, син, рідні, друзі та побратими.