top of page
Микола Зубок
20 червня 2023 року
44-річний старший сержант Микола Зубок, позивний Дєд, загинув 20 червня 2023 року біля селища Велика Новосілка на Донеччині. Вночі того дня його підрозділ прямував змінити на чергуванні побратимів. Автомобіль із 13 бійцями підірвався на ворожій міні. Разом із Миколою загинули двоє побратимів. Інші отримали важкі поранення.
Микола народився і жив у селищі Куликівка Чернігівської області. Навчався в місцевій школі. Потім вступив до Куликівського професійного технічного училища №30. Здобув фах майстра сільськогосподарського виробництва. В армії дослужився до звання старшого сержанта. Коли повернувся, на посаді шляхового майстра забезпечував безпеку руху потягів на станції імені Бориса Олійника на Київщині. У 1999-му одружився, через два роки подружжя виховувало доньку. У 2008 році закінчив Вінницький транспортний коледж за спеціальністю «Обслуговування залізничних споруд та обʼєктів колійного господарства», у 2012-му – Українську державну академію залізничного транспорту у Харкові за спеціальністю «Залізничні споруди та колійне господарство». У травні 2018 року почав працювати керівником Куликівського Виробничого управління житлово-комунального господарства. Весь вільний час Микола приділяв праці на землі. З самого дитинства любив поля і природу, тому невтомно займався землеробством і допомагав односельчанам.
З початком повномасштабного вторгнення, в лютому 2022-го, не чекаючи повістки, чоловік добровільно мобілізувався до лав Збройних Сил України. Служив у 20-му окремому батальйоні спеціального призначення (в/ч А4118). Обіймав посаду заступника командира бойової машини, навідника-оператора роти спеціального призначення. Брав участь в обороні рідної Чернігівщини, а далі разом із підрозділом виконував бойові завдання на інших гарячих напрямках фронту. У червні 2023-го їх направили під Вугледар на Донеччину.
«Ми втратили головний маяк нашої родини. Пливемо за течією. Без нього, як без світла, блукаємо в пітьмі. Мій тато – це не просто втрата однієї сім’ї. Це – невідновна втрата для всієї України, бо ж таких, як він, істинних борців свого народу, одиниці», – розповіла донька полеглого воїна.
Поховали Миколу в рідному селищі.
Розкажіть про цю історію іншим
Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.
bottom of page