Життя 11-річного Микити Бородіна відібрала російська армія 9 березня 2022 року в селищі Слобожанському Ізюмського району на Харківщині. Ворог влучив авіабомбою у помешкання, де був хлопець.

Микита з мамою Іриною, її нареченим і молодшим братом жили в Шевелівці Ізюмського району. Село опинилося на лінії фронту й родина переїхала подалі – в Слобожанське. Там жила подруга Ірини Ольга Глоба, яка 8 березня прихистила її з дітьми у трикімнатній квартирі. Наречений жінки з батьками і братом поселилися в місцевому клубі. 9 березня ввечері ворог почав авіаційний обстріл Слобожанського.

Микита з матір'ю, господинею дому, її донькою і сином, молодшою сестрою вечеряли в кухні, коли в цю квартиру на другому поверсі влучила бомба. Вранці тіла знайшли під плитою в підвалі. Всі, хто були на кухні, загинули. Чоловік господині, її донька й однорічний брат Микити були в іншій кімнаті й вижили.

Микита народився в селищі П'ятигірське Ізюмського району. Дід В'ячеслав згадує його безпроблемним хлопчиком. У місцевій школі Максим мав середні успіхи в навчанні. Коли переїхав з матір'ю в Шевелівку, що неподалік, почав приносити із занять 10-11 балів. Особливо йому вдавалися геометрія, алгебра, малювання.

«Внук дуже засмучувався, коли ламалися іграшки, й починав плакати. Я потім усе ремонтував, бо на нову забавку він не погоджувався. Любив складати пазли, конструктори, літачки. Я все жартував, що внук буде конструктором», – згадав дідуся В’ячеслав.

Мати виховувала сина без батька. У Микити залишилися дідусь, бабуся, прабабуся і прадідусь, молодший брат й інші родичі.