Прикордонник Мирон Погорецький, позивний Митрополіт, загинув 13 лютого 2023 року в районі південно-західних околиць міста Бахмут на Донеччині. Під час штурмових дій, рятуючи побратимів, отримав смертельні поранення. За два місяці, 28 квітня, захиснику виповнилося б 22 роки.

Мирон народився в селі Неділкове Одеської області. Закінчив Північний центр професійної освіти у селищі Саврань, здобув професію столяра, будівельного тесляра. З дитинства хлопець обожнював собак, тому, коли постало питання строкової служби, він обрав службу за контрактом у Кінологічному навчальному центрі ДПСУ.

З червня 2020 року служив у місті Великі Мости Львівської області на посаді інструктора, навчав строковиків-прикордонників. У листопада 2021-го був переведений до 3-го прикордонного загону імені Героя України Євгенія Пікуса. Мирон обіймав посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії – оператора секції станкових протитанкових гранатометів 3 протитанкового відділення протитанкової прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування №1. У складі цього підрозділу 24 лютого 2022 року зустрів ворога на східному кордоні України.

У 2022-му Мирон був відзначений медаллю «Захиснику Вітчизни». Посмертно йому присвоїли звання головного сержанта, а також нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

«Для мене і для всієї нашої родини він був найкращою людиною на землі, нашим сонечком, нашим всесвітом! Попри те, що він найменший в сім'ї – до його порад прислухалися, знали, що він зробить усе для блага рідних. Мирончик мав довірливі стосунки з братами й батьками, яких любив і поважав, не роздумуючи приходив на допомогу. Неймовірно добрий до своїх близьких, розважливий і цілеспрямований. Мав багато друзів. Його поважали і любили як малі, так і набагато старші односельці. Мирон мав завищене почуття справедливості, завжди відстоював свої переконання, за це мав авторитет серед товаришів та побратимів. Вони зазначили, що він був життєрадісним і веселим, при цьому врівноваженим, сміливим, людиною слова, справжнім воїном і патріотом своєї країни. Звістка про те, що він стане батьком, зробила його найщасливішим, але... Він не встиг здійснити свої плани – не встиг взяти шлюб з коханою, не зустрів з пологового свого новонародженого сина, про якого так мріяв, якого так чекав…» – розповіла його мама Марія Вікторівна.

Поховали Героя в рідному селі.

Вдома на Мирона чекали батьки Сергій і Марія, дружина Оксана та син Мирон, який народився вже після загибелі батька, старші брати Андрій і Михайло, племінниця Владислава.