top of page
Мирослав Папіжук
4 лютого 2023 року
Старший сержант Мирослав Папіжук, позивний Мирон, помер 4 лютого 2023 року в Краматорському шпиталі внаслідок поранень, отриманих у бою біля села Залізнянське під Соледаром на Донеччині. Воїну назавжди 32.
Мирослав народився у селищі Ружин Житомирської області. Навчався на історичному факультеті Житомирського державного університету імені І.Франка. Працював у Ружинському районному військкоматі. Цікавився природою, риболовлею, тваринами, літературою про виживання в екстремальних умовах. Вивчав історії різних країн і народів. Мріяв жити в Карпатах, мати будинок у горах. Любив подорожувати.
З 2016 року чоловік брав участь в АТО/ООС на Донеччині та Луганщині. Під час повномасштабної війни воював за Україну в лавах 30-ої окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Обіймав посаду головного сержанта-командира міномета мінометного взводу та виконував обов’язки командира взводу. Разом із побратимами обороняв Харківщину й Донеччину.
«Був справжнім старшим сержантом піхоти. За вісім років війни ніколи не цурався вчитися і здобув багато досвіду, неодноразово ходив у розвідку, мінував, підривав… Завжди викладався на максимум. Був дуже вмілим воїном, умів керувати людьми, правильно організовувати позиції. Справжній командир взводу з притаманною піхоті кмітливістю і винахідливістю. Любив жартувати, сміятися, розказувати історії так, як ніхто не вмів. Дуже непересічний», – розповіли його побратими.
«Мій брат – сильний, мужній, розумний, справедливий, чесний, вольовий. Ніколи ні перед чим не опускав руки – завжди знав, як вирішити будь-яку проблему. Був добрим, люблячим братом і другом для мене. Любив свою доньку та мою, вчив їх орієнтуватися в життєвих ситуаціях. Важко дуже без тебе, братику, без твого тепла, без твоїх порад, без тебе світ весь зупинився... І є біль – час не лікує... Таких людей, як ти, так мало на землі. Ти завжди встигав думати про всіх, розуміти, підтримати. Любимо тебе. Героям Слава», – написала Олеся Проскурякова.
Поховали захисника у рідному селищі.
У Мирослава залишилися батьки, донька, сестра, племінниця-похресниця, інші рідні, друзі та побратими.
Розкажіть про цю історію іншим
Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.
bottom of page