top of page
Мирослав Папіжук

Мирослав Папіжук

4 лютого 2023 року

Старший сержант Мирослав Папіжук, позивний Мирон, помер 4 лютого 2023 року в Краматорському шпиталі внаслідок поранень, отриманих у бою біля села Залізнянське під Соледаром на Донеччині. Воїну назавжди 32.

Мирослав народився у селищі Ружин Житомирської області. Навчався на історичному факультеті Житомирського державного університету імені І.Франка. Працював у Ружинському районному військкоматі. Цікавився природою, риболовлею, тваринами, літературою про виживання в екстремальних умовах. Вивчав історії різних країн і народів. Мріяв жити в Карпатах, мати будинок у горах. Любив подорожувати.

З 2016 року чоловік брав участь в АТО/ООС на Донеччині та Луганщині. Під час повномасштабної війни воював за Україну в лавах 30-ої окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Обіймав посаду головного сержанта-командира міномета мінометного взводу та виконував обов’язки командира взводу. Разом із побратимами обороняв Харківщину й Донеччину.

«Був справжнім старшим сержантом піхоти. За вісім років війни ніколи не цурався вчитися і здобув багато досвіду, неодноразово ходив у розвідку, мінував, підривав… Завжди викладався на максимум. Був дуже вмілим воїном, умів керувати людьми, правильно організовувати позиції. Справжній командир взводу з притаманною піхоті кмітливістю і винахідливістю. Любив жартувати, сміятися, розказувати історії так, як ніхто не вмів. Дуже непересічний», – розповіли його побратими.

«Мій брат – сильний, мужній, розумний, справедливий, чесний, вольовий. Ніколи ні перед чим не опускав руки – завжди знав, як вирішити будь-яку проблему. Був добрим, люблячим братом і другом для мене. Любив свою доньку та мою, вчив їх орієнтуватися в життєвих ситуаціях. Важко дуже без тебе, братику, без твого тепла, без твоїх порад, без тебе світ весь зупинився... І є біль – час не лікує... Таких людей, як ти, так мало на землі. Ти завжди встигав думати про всіх, розуміти, підтримати. Любимо тебе. Героям Слава», – написала Олеся Проскурякова.

Поховали захисника у рідному селищі.

У Мирослава залишилися батьки, донька, сестра, племінниця-похресниця, інші рідні, друзі та побратими.

Розкажіть про цю історію іншим

Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.

Інші загиблі

Залізнянське, Донецька область

Допоможіть зберегти пам'ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих:

bottom of page