Старший сержант Назар Тихоненко загинув 10 липня 2023 року в бою з окупантами біля села Кармазинівка на Луганщині. Воїну було 33 роки.

Назар народився в селі Мотовилівка Київської області. Навчався у Мотослобідській школі. Потім закінчив Київський технікум менеджменту транспортного будування. Пробував себе у різних професійних сферах. Останні роки працював механіком на Борщагівському хіміко-фармацевтичному заводі. Був одружений, виховував доньок. З юних років захоплювався технікою. Любив майструвати з дерева. Обожнював природу та риболовлю.

Коли почалася повномасштабна війна, чоловік одразу став на захист України. Спочатку був у територіальній обороні Київщини, а в грудні 2022-го приєднався до Десантно-штурмових військ ЗСУ. Воював проти окупантів у лавах 25-ої окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. Виконував завдання на передовій на різних напрямках фронту.

«Вчителі любили Назара за його щирість і допитливість. З посмішкою згадують, як Назар спалив класний журнал чи на велосипеді умудрився збити вчителя фізики.За шкільні роки багато пригод було. Довго сердитися на нього було неможливо, бо одна його посмішка і погляд – і все забувалося, і вибачалося. Був турботливим і люблячим татом двох принцес, яким мріяв дати все найкраще. Мав багато друзів, з якими обожнював риболовлю, де, милуючись краєвидами, вели філософські бесіди і ділилися планами. Плаче Мотовилівка, плаче Мотслобідка, що втратили свого Героя... Спочивай з миром, наш дорогий Назаре. Пам'ять про тебе житиме в наших серцях», – написали односельчани.

«Цього не мало би статися. І розум відмовляється в це вірити. Але Назар Тихоненко став захисником навіки. Великий і сильний добряк, тато чудових донечок, який не міг не піти до війська за покликом совісті, загинув. Світла пам'ять Тобі, Назаре», – написав товариш Сергій Огородник.

«Як же було нестерпно боляче проводжати тебе в останню путь.... Вічна пам'ять і доземний уклін тобі, Назаре. Ти назавжди в наших серцях», – написала подруга Зоряна Зірянова.

Поховали воїна у рідному селі. Там на честь захисника перейменували вулицю Ялинкову.

Вдома на нього чекали мама, брат, дружина, дві доньки, рідні та друзі.