57-річний бойовий медик і військовий капелан Олег Марінченко, позивні Архітектор і Падре, загинув 18 серпня 2022 року на Херсонщині. Він надав допомогу пораненим побратимам, коли ворожа міна влучила у їхній бліндаж. Падре закрив собою товаришів та отримав смертельні поранення. За словами бійців, останнім його словом було «амінь».

Олег народився і жив у Києві. Працював тілоохоронцем, однак потім вирішив присвятити себе служінню Богові і став священиком. Був старшим дияконом та євангельським християнином-баптистом. Брав участь у Революції Гідності. А з 2014 року їздив на фронт як військовий капелан. Зокрема, був у Донецькому аеропорту, де тоді велися запеклі бої. Там отримав поранення і контузії. Відтоді їздив по передовій АТО/ООС до військових. Пройшов курси з тактичної медицини.

З початком повномасштабного російського вторгнення Олег приєднався до столичного 206-го батальйону 241-ої окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Обійняв посаду бойового медика і водночас був капеланом. Він рятував і підтримував побратимів, за що ті його поважали й цінували.

«25 лютого 2022 року Олег був поранений і, зважаючи на вік, міг завершувати з армією. Але за два місяці він повернувся в роту й одразу став душею другого взводу. Хороший психолог, людина дивовижного внутрішнього спокою, ментор, який вмів розрадити, заспокоїти й вмотивувати. Інструктор з величезним досвідом бойових дій, крутий бойовий медик – Олег був одним із найкращих, надійніших бійців нашої роти. Він загинув від прильоту міни на найтяжчій позиції, яку росіяни обстрілюють нонстоп і намагаються взяти штурмом. Більшість осколків прийняв на себе, решта хлопців у бліндажі отримали поранення, але вижили. Олег був глибоко релігійною та щирою людиною. Він вірив у нашу справу й понад усе прагнув захистити країну, підтримати своїх побратимів. «Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» – це саме про нашого Олега», – написав товариш Роман Кулик.

«Велика людина. Добрий, чистий. Навіть я, той, хто бачив його разів 5 за всю службу, зміг це побачити. Маю за честь, що Олег був формальним командиром мого Капеланського батальйону. Олег звільняв Херсонщину і загинув, прикривши собою інших від уламків міни. Слава, честь, повага», – написав військовий капелан Артем.

Посмертно солдат Марінченко нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали Архітектора у Києві.

В Олега залишилися дружина, донька й онуки.