29-річний старший солдат Олександр Антоненко загинув 6 жовтня 2022 року біля села Званівка, що на Бахмутському напрямку Донеччини. Їхав за пораненими і потрапив під ворожий ракетний обстріл. Осколками пробило всі органи бійця, поранення були смертельними.

Олександр народився в селищі Межова Дніпропетровської області. Закінчив Авдіївське залізничне училище. Оселився в місті Запоріжжі. Працював водієм теплоелектровоза. Захоплювався автомобілями – це було його найбільшим хобі, він любив порпатися в них, міг цим займатися днями і ночами.

У 2014-2018 роках брав участь в АТО/ООС у складі Збройних Сил України на посаді механіка-водія. У 2019-му його перевели до в/ч у Запоріжжі, де чоловік займався ремонтом військової техніки, що поверталася із зони бойових дій. 2021 року звільнився з армії.

Під час повномасштабної війни Олександр знову був призваний до ЗСУ. Пройшов навчання в Києві. Згодом воював за свою країну в складі 54-ої окремої механізованої бригади імені Івана Мазепи. Обіймав посаду механіка-водія. Разом із побратимами боронив Донеччину.

«Мій брат завжди був доброю, веселою та світлою людиною. Він завжди простягав руку допомоги, про що б його не попросили… Я дуже шкодую, що не змогла йому допомогти. Дуже його не вистачає…» – розповіла Дар’я Журенко.

Поховали воїна в селі Матвіївка Запорізької області.

В Олександра залишилися батьки, сестра, брат і дружина.