40-річний солдат Олександр Дружина, позивний Фунтік, помер 8 квітня 2022 року в лікарні. 26 березня під час виконання бойового завдання в районі селища Верхньоторецьке на Донеччині він отримав серйозні травми.

Олександр народився в селі Богданівка Кіровоградської області. Після армії та смерті батька переїхав із сім'єю в місто Кривий Ріг Дніпропетровської області. Закінчив місцеве професійно-технічне училище №28, де здобув фах електрогазозварювальника. Працював на місцевому промисловому підприємстві. У вільний час любив рибалити. Брав участь в АТО на Донбасі.

Під час повномасштабної війни чоловік став на захист України від окупантів. Воював у складі 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади.

«Я – дружина (який раз це страшно промовляти…) загиблого Воїна-Героя... З ним померла і я… Просто дихаю, а не живу... Бо він був не просто чоловік. То було сенсом життя. Любити, дихати одним повітрям та творити добро з найкращим, добрим, мужнім і справедливим, коханим і ріднесеньким чоловіком, з яким розуміли одне одного з півслова… Він хотів навчити рибалити онука. Все казав: найліпший мій психолог – це ти, кохана, і риболовля. А тепер – я сама у цьому страшному світі. І розумію, що інакше, «моє серце» (я так чоловіка називала, досі так підписаний його номер телефону), він би не зміг... Трохи втішає думка, що рідний був ще при тямі, коли я прилетіла до нього в лікарню. Побачив мене та прошепотів: «Манюська, я так за тобою скучив». А тоді впав у кому. Два тижні боролися за життя, але на превеликий жаль... Болітиме до скону…» – розповіла Людмила Дружина.

Посмертно солдат Дружина нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали десантника на Алеї Слави центрального кладовища у рідному місті.

Вдома на Олександра чекали мама, дружина, двоє синів і онук.