33-річний матрос Олександр Федорович, позивний Чигирин, загинув 28 липня 2023 року біля селища Урожайне на Донеччині. Під час виконання бойового завдання отримав смертельну мінно-вибухову травму.

Олександр народився у місті Горлівка Донецька області. У 1998 році переїхав з родиною в село Рацеве на Черкащині. Там закінчив школу. У 2013-го завершив навчання у Черкаському державному технологічному університеті за напрямом «Будівництво». Працював на будівництві. З 2018 року був інженером-будівельником у групі Компаній «СПОРТ-ІН». Обожнював свою роботу і став справжнім професіоналом своєї справи. Його поважали керівництво та підлеглі, з ним завжди радились та прислухались до його думки. Він умів розв'язувати завдання різної складності. Під його керівництвом бригади будували футбольні та волейбольні майданчики, бігові доріжки, тенісні корти в усіх куточках України. Також дуже любив спорт. Захоплювався шахами, брав участь у змаганнях, займав переможні місця.

Під час повномасштабної війни чоловік без вагань став на захист своєї країни від окупантів. Олександр проходив службу в 38-ій окремій бригаді морської піхоти Військово-морських сил ЗСУ. Обіймав посаду розвідника відділення збору та обробки даних розвідки взводу управління розвідувальної роти.

«Саша був хорошою, доброю, світлою людиною. Надійний, чесний, сумлінний, справедливий, мав власні погляди та переконання. Завжди був патріотом своєї України! Був завжди людиною слова! За що б він не брався, виконував старанно й успішно. Завжди приходив всім на допомогу. Мав велике, добре серце. Попри все завжди залишався на позитиві, був життєрадісним, посмішка ніколи не сходила з його вуст. Сонечком для нас усіх був. Коли в Саші не стало батька, він став головним чоловіком в сім'ї, піклувався про маму і двох молодших сестер. Він був найкращим турботливим татом, справжнім прикладом для наших трьох синів, найкращим коханим чоловіком. Понад усе любив і цінував нашу родину. Ми мали багато планів і мрій на життя, мріяли разом зустріти старість. В мене є батьки і діти, але без нього я осиротіла. Він віддав життя за нас, за мирне небо над Україною. Ніколи не зрозумію, чому небо забирає найкращих! Вічна і світла пам'ять нашим Героям!» – поділилася його дружина Катерина.

Поховали морпіха в селі Рацеве на Черкащині.

В Олександра залишилися мама, дружина, троє синів, дві сестри, інші рідні, друзі та побратими.