47-річний Олександр Грищенко загинув 26 лютого 2022 року. Його автомобіль російські військові обстріляли у селі Крупичполе на Чернігівщині.

Разом із ним загинув сусід і товариш 24-ліній Євген Чемерис. Вони жили у селі Припутні, чому поїхали до Крупичполя, рідні точно не знають.

«Ми до останнього думали, що він у селі. Вони з сусідом Євгеном були в гостях у односельця. А потім ми зранку прокинулися, а його ще немає. Почали шукати, телефон вимкнений. Я зрозуміла, що тато десь не тут. Подзвонила його керівнику, який жив у Крупичполі, попросила проїхати селом, подивитися, може, там десь. За 15 хвилин він подзвонив і сказав, що на в’їзді в село стоїть спалене авто», – розповіла донька Олена.

Вона з рідними поїхала в Крупичполе. Там побачила згорілу автівку тата. Тіло Євгена було обгорілим, проте його можна було впізнати. Від Олександра майже нічого не залишилося.

«Мій кремезний тато вмістився у велику миску… Ми поховали його 27 лютого на кладовищі», – зі сльозами пригадала донька.

Олександр Грищенко народився у селі Припутні. Після школи служив строкову службу. Потім працював на різних сільськогосподарських підприємствах у Припутнях, Ічні, Крупичполі – був трактористом і комбайнером. В останні роки мав роботу в лісі, теж водієм.

В Олександра було чимало техніки, він обробляв землю, вирощував зерно.

«Татко завжди активний був, не міг сидіти на місці. До повномасштабки постійно десь їздив: то робота в лісі, то на полі, то вдома. У перші дні війни пиляв верби, аби дороги перекрити… Він ніколи не був суворим, дуже любив нас із братом. Коли брат грав у футбол, то батько їздив уболівати за нього. Татко ніколи ні на кого не тримав зла, завжди допомагав людям. Нам дуже важко без нього», – сказала донька.

В Олександра Грищенка залишилися дружина, донька, син, онук і двоє братів.