Старший солдат Олександр Карпов, позивний Карп, загинув 13 вересня 2023 року біля села Андріївка Бахмутського району Донеччини. Під час виконання бойового завдання в ході артилерійського обстрілу, отримавши поранення, надав собі першу допомогу та намагався врятувати побратима. Однак поранення виявилося несумісним із життям. Воїну назавжди 24.

Олександр народився в місті Токмак Запорізької області. Закінчив ДНЗ «Багатопрофільний центр ПТО» та здобув фах кухаря-кондитера. Працював кухарем у кафе «Аляска» в рідному місті, пізніше – вантажником на швейній фабриці. Був творчою людиною, захоплювався фентезійною літературою, обожнював усе, що пов'язане з іншими вимірами, в яких є магія. Крім цього, дуже любив готувати для рідних і друзів. Завжди вчився новому та вдосконалював свої навички. Якщо вирішив щось зробити, то заняття ніколи не кидав, прискіпливо перевіряв свою роботу, з розумінням ставився до критики. Мав хист до креслення та малювання. Писав вірші. Мав багато планів на життя. Мріяв про власний будинок та «свій куточок» у цьому світі, адже через війну втратив дім.

Під час повномасштабного вторгнення окупантів чоловік воював за свою країну у складі 3-ої окремої штурмової бригади Збройних Сил України. Обіймав посаду водія штурмового взводу. У майбутньому хотів продовжувати військову карʼєру.

«Він був щирою та доброю людиною. Моя мама прийняла його, як сина рідного. Ця смерть стала болючою для всієї нашої родини. Ми мали багато планів на майбутнє. Я вдячна долі, що подарувала мені такого чоловіка. Вдячна за те, що дала можливість побачити його за два дні до загибелі… Але без нього це вже не життя, це існування…» – поділилася дружина загиблого Вікторія.

Посмертно бійця нагородили відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».

Поховали Олександра на кладовищі «Загребля» у місті Сміла Черкаської області.

У нього залишилися мама, дружина, інші рідні, друзі та побратими.