Олександр Коберник загинув 20 жовтня 2022 року в бою з російськими окупантами біля села Торське на Донеччині. Захиснику був 51 рік.

Олександр народився у селі Старий Почаїв Тернопільської області в родині військовослужбовця. У 14 років переїхав з батьками у Джанкой. Закінчив там відділення духових інструментів Кримського училища культури. Згодом – магістерську програму Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету.

Викладав українську мову та літературу в середній школі №3 міста Джанкой.
Під час навчання на філологічному факультеті Таврійського національного університету познайомився з майбутньою дружиною Оленою. В 1992 році вони побралися. Жили на Волині. У 2007-му переїхали до Львова. Там Олександр відкрив і очолив приватну школу «Живе Слово». Паралельно займався пасторським служінням.

Пізніше працював учителем початкових класів у ліцеї «Просвіта» Львівської міської ради. У 2016-му став директором приватного дошкільного навчального закладу у Тячеві на Закарпатті. У 2017-му закінчив Уманський державний педагогічний університет за спеціальністю «Початкова освіта та практична психологія».

З першого дня повномасштабного вторгнення російських окупантів Олександр пішов до військкомату. Служив на посаді старшого бойового медика у 125-й окремій бригаді територіальної оборони Збройних сил України.

«Він не боявся смерті. Бо вірив, що вік кожної людини відміряний Богом до секунди. Був переконаний, що краще зустріти смерть на полі бою, наближаючи перемогу, ніж ховатися від докорів сумління в тилу. Адже герої не вмирають. Вони живими йдуть на Небеса!» – написала своячка загиблого, поетеса Галина Хмільовська.

Головний сержант Коберник посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Поховали захисника на Личаківському цвинтарі у Львові.

В Олександра залишилися дружина Олена і троє дітей: Ярослав, Іван та Анастасія.