Старший солдат Олександр Лабунський, позивний Лом, загинув 14 березня 2022 року під час оборони Київщини. За його участі реактивна батарея 128-ї бригади виконала понад 30 бойових завдань, у результаті яких були уражені колони, техніка і особовий склад росіян. Лом загинув на полі бою поблизу села Гута-Межигірська. Йому було 39 років.

Олександр Миколайович народився у місті Сарни на Рівненщині. З дитинства мріяв бути військовим, за прикладом дядька. Закінчив Сарненське ВПУ-21 і Мирогощанський аграрний технікум. Пройшов строкову службу. Потім навчався у Львівському державному університеті безпеки та життєдіяльності. Певний час працював у військовій частині, а згодом влаштувався водієм у підрозділ пожежно-рятувальної частини рідного міста. Професія була йому до душі. Постійно прагнув розвиватись, їздив на змагання серед пожежників, здобував медалі. У вільний час любив рибалити та ремонтувати автомобілі.

Проте, зрозумівши, що військова справа – це його життя, повернувся працювати до військової частини. З 2019 року служив у 128-ій окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді. Відтоді брав участь в АТО/ООС. Об’їздив чимало населених пунктів Донбасу.

Після початку широкомасштабного вторгнення Олександр разом із побратимами одразу вирушив на поле бою. На той момент він обіймав посаду водія та виконував обов'язки командира автомобільного відділення реактивно-артилерійської батареї 128 ОГШБр. Разом із товаришами захищав Київщину – спочатку під Бучею, потім поблизу Вишгорода.

«Мій братик – найдобріший, щирий, відкритий, завжди готовий прийти на допомогу. Любив життя, веселий, оптиміст, компанійський, дуже добрий, щирий. Мріяв завести пса, але через постійні роз'їзди не мав такої змоги, тому хотів вийти на пенсію і придбати чотирилапого друга. Був люблячим татом, сином, братом. Він дихав і жив Україною. За волю та свободу до кінця…» – розповіла рідна сестра загиблого Світлана.

Посмертно Олександр Лабунський отримав звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Поховали воїна у рідному місті.

Вдома на Олександра чекали батьки Микола і Тетяна, сестра Світлана і троє дітей: Роман, Ярослав і Мирослава.